Феномени соціальних перетворень

Особливістю періоду, який ми переживаємо, є константа флюїдності: стабільність повсюди відступає перед натиском нескінченних змін. Нестабільність, мінливість соціального калейдоскопу (парадокс!) стають визначальною прикметою сучасності. Інтенсивно трансформуються суспільні інститути, динамічно змінюється соціальне, культурне довкілля людини, а відтак і її погляди на сутність і мету буття. Грунтуючись на працях відомих дослідників цього феномена [1 – 3], ми робимо спробу сформувати певну аналітичну конструкцію, показати, як нинішній матеріальний світ прискорено змінюється, а ці зміни примушують змінюватися й нас. І це відбувається не тільки на рівні споживчої поведінки, але й у морально-етичному та соціально-громадянському плані.

І

Коли аналізуєш радикальні зміни на нашій планеті, тим більше, коли намагаєшся окинути поглядом їх динамічний горизонт, то мимоволі губишся, відчуваєш бідність своєї мови, бо не знаходиш в ній адекватних категорій для визначення глибоко прихованих феноменів, а також і тих, що з’являються вибухово. Ймовірно, не випадково в останні десятиліття рясно плодяться частки „пост”, „нео”, „анти”, які фіксують новизну, але, по суті, нічого не говорять про її характер. Навіть звичний джентльменський набір – постіндустріальне та інформаційне суспільство, соціальний постмодернізм і новий світовий порядок, кінець історії та зіткнення цивілізацій – нагадує скоріше ярмарку марнослів’я, аніж провидіння. В цій низці, однак, існує поняття, яке, з кожним роком набираючи ваги, стає все багатограннішим, поліфонічним, неоднозначним. Це – глобалізація.

Першим та миттєвим наслідком процесів глобалізації для України стала поява в країні світових брендів і торгових марок. Про існування багатьох з них ми знали досить добре й раніше, однак люди середнього і старшого віку погодяться, що вони були доступні лише невеликому прошарку населення, який час від часу мав нагоду (чи дозвіл) побувати за кордоном або ж користувався доступом до спеціальних магазинів-розподільників. Сьогодні ці бренди й торгові марки широко представлені на всій нашій території. І виявляється, що глобалізація – це не просто теорія, тому що „глобальні” товари і продукти таких компаній, як „Pepsi” і „Coca-Cola”, „Marlboro” і „Kent”, „Levi’s” і „Adidas”, не тільки продаються, але й виробляються в Україні.

Брендуванням товарів і продуктів переймаються тепер і місцеві виробники, гарячково вишукуючи свої ніші на локальних ринках. Регіональні бренди успішно конкурують з національними та світовими в регіонах України, особливо з таких категорій товарів, як кондитерська продукція, майонези, сири, ковбаси, горілка тощо. Тобто, тут глобалізація вплинула не стільки на зміст, скільки на форму просування товарів і послуг.

Існує ще один феномен глобалізації, який призвів до того, що такі колись суто національні продукти, як піца, йогурт, гамбургер, стали загальносвітовими, а тепер, потрапивши до України, швидко стали й у нас звичними товарами масового попиту.

За останні п’ять років чисельність українських покупців, які погоджуються платити дорожче за екологічно чисті продукти, зросла майже на 20 %. Згідно з опитуваннями, 57 % громадян України підтвердили свою згоду платити більше за екологічно здорове харчування.

Турбота про здорове харчування призвела до того, що під впливом екологів (іноді виправдано, іноді й ні) в Україні утворились два товарні ринки: з одного боку, величезна кількість, наприклад, систем очищення води, а з іншого – питної води у пляшках. За оцінками маркетологів, середній українець споживає 18 літрів такої води на рік. Якщо врахувати, що в Росії цей показник дорівнює 20 літрам, у Польщі – 50 , а в Чехії – 85, то потенціал зростання оцінюється дуже високо [4 – 7].

Ритм життя, особливо у міських і промислових агломераціях, безперервно прискорюється. Соціологи вважають, що мотивація до збагачення безпосередньо впливає на характер і тривалість терміну зайнятості активного населення. Не дивина, мабуть, те, що чим сильнішою є мотивація, тим очевиднішими є наслідки. Сьогодні частка бідного населення у сільській місцевості України оцінюється у 32,4 %, а у містах – 15,9 %. При тому, що в Києві ця частка складає всього 7,6 %, а в інших містах у середньому 17 %.

Зайнятість та інтенсивність праці примушує людей скорочувати час, який витрачається на невиробничі процеси, наприклад, на приготування їжі. Наслідок: за чотири останні роки удвічі зросли витрати населення (з 2 % до 4 %) на харчування поза домівкою. Той, хто не полишає цієї звички, переходить на напівфабрикати й заморожені овочі. Зростання сегменту заморожених овочів складає в середньому 25 % на рік.

Услід за зміною смаків, найпростіших споживчих потреб і звичок відбуваються зміни й соціально-поведінкового характеру. Так, явним є все більша заклопотаність проблемою здоров’я, здорового способу життя. Все більше людей відмовляється від тютюнопаління, споживання міцних спиртних напоїв. Все більше стає охочих відвідувати фітнес-клуби, спортивні центри.Після досить тривалого періоду елементарного виживання 75 – 80 % населення починає задовольняти свої базові потреби. Тобто, старе гасло „Хліба й видовищ!” спрацьовує і тепер: отримавши „хліб”, населення шукає розваг. Якщо раніше головними складовими розваг були численні в Києві казино та нічні бари, то зараз цей спектр дозвілля швидко диверсифікується. Зростає кількість торговельно-розважальних комплексів з багатозальними кінотеатрами, боулінгами, танцзалами. З’явилися й зовсім нові для України види спортивних і розважальних ігор: гольф, пейнтбол, керлінг тощо. Все частіше активна частина населення відвідує ресторани, виїздить на відпочинок за кордон, захоплюється екстремальними видами спорту.