Політичний маркетинговий аналіз як метод дослідження політичних процесів
Для політичного маркетингового аналізу, на нашу думку, особливий інтерес може становити політичний лідер і лідерство як суспільний інститут, що характеризується специфічним механізмом реалізації: легітимність лідера і двоєдиний процес здійснення його функції.
Суб’єкт виступає як політичний лідер, якщо він визнається політичною спільнотою як виразник його інтересів та волі, як носій його цінностей. Легітимність політичного лідерства, на наш погляд, втілюється в двоєдиному характері процесу його реалізації. По-перше, це вплив на спільноту через владні органи і механізми. По-друге, безпосередній вплив лідера на прихильників своїми політичними та ідеологічними поглядами і настановами, змістом і спрямованістю політичних дій і програм, що ним пропонуються, досвідом і стилем поведінки, своїм етичним виглядом. Г. Почепцов дає таку характеристику лідерства: „На першому етапі лідер є агітатором. На другому – це пророк, що вселяє ентузіазм. На третьому – адміністратор на чолі формальної організації. На четвертому – політичний діяч” [13, c. 164].
Автор вважає, що у політичному маркетинговому аналізі необхідно з’ясувати ступінь впливу на лідерство кожного з чинників, а також конкретної ситуації, в якій відбувається політична діяльність.
Будь-яка політична система характеризується властивою саме їй політичною культурою. „Межі політичного, – відзначає Ж. Баландьє, – повинні накреслюватись не лише стосовно різнопорядкових соціальних зв’язків, а й стосовно культури, розглянутої в цілому або в окремих елементах” [14, c. 41]. Політична культура синтезує в собі політичну свідомість, діяльність і поведінку людей, які матеріалізуються в інститутах державної влади і управління громадськими справами. Саме в цьому значенні вона повинна бути одним з елементів теоретичного політичного маркетингового аналізу.
На нашу думку, труднощі в розумінні, а, отже, і в дослідженні політичної культури зумовлені нечіткістю її контурів. Політичною культурою є сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників політичної системи, тобто суб’єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм значення; це, за природою своєю, явище індивідуальне.
З іншого ж боку, політична культура є суб’єктивно-об’єктивним феноменом, засобом духовно-практичної діяльності і відносин у сфері політики. Безумовно, політична культура – одна з головних якісних ознак політичної суб’єктивності. Однак автор вважає, що вона не обмежується тільки суб’єктом – індивідуумом, окремою особистістю. В політиці задіяні соціальні групи, спільноти. Вони є колективним носіями певних форм культури. В. Шаповалов твердить, що „...значення вивчення культури не обмежується тим, що відкриває щось нове для розуміння лише самої культури: таке вивчення має значення для з’ясування істотності майже всіх або, принаймні, багатьох сторін життя суспільства” [15, c. 552].
У політичному маркетинговому аналізі потрібно звертати особливу увагу на ті численні чинники, що впливають на формування політичної культури певного суспільства. До них автор би відніс історичні передумови, рівень загальної культури країни, народу. Оскільки політична культура – її частина, то вона в будь-якому випадку акумулює в собі попередній досвід. Американські вчені К. Холл і Г. Ліндсей зазначають: „...щоб зрозуміти розвиток, знати минуле обов’язково, воно також дає інформацію про сили, що діють нині” [16, c. 551]. Теоретичний політичний маркетинговий аналіз категорії політичної культури дає можливість оглянути її функції. При цьому треба звернути увагу на неспівпадіння політичної культури суспільства і даної політичної системи. Якщо не враховувати цього, то зникає методологічне посилання розмежування функціональних і дисфункціональних елементів культури стосовно конкретної політичної системи.
Особливе місце в теоретичному політичному маркетинговому аналізі політичних процесів посідає політична ідеологія. „Будь-яка структура, – пише Г. Почепцов, – змушена створювати свою ідеологію, нехай і найпримітивнішого характеру, щоб чітко відмежуватися від інших подібних, конкурентних стосовно неї структур (в іншому випадку відбувається злиття їх іміджів)” [17, c. 11].Політична ідеологія, будучи системою вірувань, переконань і поглядів, відображає, як ми розуміємо, суспільно-політичну реальність крізь призму інтересів великих соціальних груп. У зміст ідеології вписуються елементи знання про дійсність. Політичні сили за допомогою ідеології обґрунтовують свої цілі і добирають засоби для їх реалізації. На основі ідеології розробляються політичні концепції, доктрини і програми. Вона живить мотиваційну базу колективних політичних дій і поведінки. „Ідеологія великих соціальних груп, – пише Д. Ольшанський, – існує у формі політичних програм, маніфестів, наборів лозунгів” [11, c. 295].
Таким чином, можна зробити висновок, що теоретичний політичний маркетинговий аналіз політичних процесів як складова політичного маркетингового аналізу являє собою важливий елемент досліджень широкого кола феноменів політичної дії. Розглядаючи і вивчаючи політичні інститути, політичну владу, політичну поведінку і політичну діяльність, політичне лідерство, політичну культуру суспільства, а також політичну ідеологію, можна ретельніше і продуктивніше скласти картину всього політичного поля, його суб’єктів і об’єктів.