Політичний маркетинговий аналіз як метод дослідження політичних процесів
В сучасному світі, який характеризується інтенсивною інтеграцією та глобалізацією політичного простору, загострюється проблема аналізу дій його суб’єктів та об’єктів. Інноваційним видом такого аналізу є політичний маркетинговий аналіз як складова політичного маркетингу.
На думку автора статті, особливості політичного маркетингового аналізу як специфічного рівня дослідження політичних процесів і явищ, визначаються цілим рядом причин і обставин. Передусім, він орієнтується на опис і вивчення конкретної проблеми, що постає перед суб’єктом. Відомий фахівець з маркетингового аналізу Т. Примак говорить: „Маркетинговий аналіз передбачає постійне порівняння існуючих теоретичних даних з одержаними на практиці результатами, що досягається систематичними маркетинговими дослідженнями. Як наслідок, формується інформаційна база, необхідна для складання різноманітних прогнозів” [1, c. 13].
Водночас проблемами, що підлягають політичному маркетинговому аналізу, можуть бути будь-які політичні процеси і протиріччя, що впливають на здійснення особами їх ролей і функцій у сфері влади, які мають істотне для суспільства значення, зачіпають інтереси широких верств населення, суспільні вірування і цінності, прямо чи опосередковано впливають на діяльність органів управління – тобто мають публічний характер і володіють певною мірою важливості.
Відтак, автор наполягає, що політичний маркетинговий аналіз, як найефективніший спосіб виявлення чинників політичної дії, що сприяють її різноманіттю і одночасно непередбачуваності, необхідно провести одночасно на двох рівнях – теоретичному і прикладному.
Теоретичні дослідження та аналіз політичних процесів, вважаємо, мають пояснювати фундаментальні проблеми, основною з яких потрібно визнати розкриття справжніх механізмів функціонування політичного світу. Тобто це проблеми, які, на думку американських політологів Дж. Мангейма і Р. Річа, відображають „певні конкретні потреби, вирішення яких слугуватиме кращому теоретичному пізнанню явища” [2, c. 24 – 25]. Прикладні ж дослідження і аналіз повинні спрямовуватися на розв’язання гостроактуальних проблем, що постають перед його акторами – найзначнішими суб’єктами політичного процесу. Саме це, відзначають Дж. Мангейм і Р. Річ, „може допомогти впоратися з тим або іншим питанням, що постає перед суспільством” [2, c. 24 – 25].
На наш погляд, у теоретичному маркетинговому дослідженні та аналізі чинників політичного процесу необхідно включити політичні інститути, політичну владу, політичну поведінку, лідерів політичного процесу, політичну культуру суспільства і політичну ідеологію суб’єктів політичного процесу.
До сфери політичного маркетингового аналізу належать політичні інститути, оскільки вони – специфічна форма організації людей. На нашу думку, політичний інститут – це певні групи людей, уповноважені суспільством виконувати соціально-політичні значущі, причому – безособові, функції; сукупності матеріальних та інших засобів діяльності, що дозволяють представникам суспільства – організаціям або групам осіб – виконувати певні політичні функції; сукупності політичних ролей і норм, реалізація яких має життєво важливе значення для соціальних груп або суспільства в цілому.
Держава, її органи й установи, партії – суть політичні інститути. Діючи у сфері політичних відносин, вони забезпечують здійснення публічної влади в суспільстві; служать задоволенню політичних потреб та інтересів; виконують управлінські функції і виступають інтегративним чинником, оскільки покликані підтримувати санкціонований суспільством порядок. Російський соціальний філософ В. Барулін відзначає: „Зв’язки між різними політичними організаціями творять цілісну політичну систему суспільства, його політичну сферу” [3, c. 163].
На думку автора, в політичній сфері кожний політичний інститут, хай то буде установа державної влади чи суспільно-політичне об’єднання, володіє специфічними елементами. Ми б до них віднесли: оформлені у низку питань цілі, що складають сферу його діяльності; функції і ролі, що обумовлюються цілями; засоби – матеріальні, символічні та ідеальні; установи; санкції, що застосовуються як до суб’єктів – носіїв інституційних функцій, так і до людей та об’єднань, що є об’єктами впливу інституту.
Політичні інститути змінюються разом із зміною суспільних організмів, яким вони властиві, а також в міру розуміння людьми природи і ролі інститутів в конкретній історичній ситуації. Л. Абалкін пише, що „саме аналіз типів цивілізацій, які історично склалися, дозволяє багато що зрозуміти і пояснити не тільки в минулому і теперішньому часі, але й у віддаленому майбутньому” [4, c. 4].Саме завдяки теоретичному маркетинговому аналізу існуючих в даному суспільстві політичних інститутів, на наше переконання, одержуємо можливість ретельно досліджувати дії політичних суб’єктів. „Теоретичне дослідження, – вважає А. Здравомислов, – піднімається на вищий рівень узагальнення завдяки іншому поставленому завданню – дослідженню всієї системи. У тому числі і цілей самої управлінської діяльності” [5, c. 55].