Політичний маркетинговий аналіз як метод дослідження політичних процесів
Безпосереднім об’єктом політичної діяльності і управління, на наш погляд, є політичні цінності, інститути, політична система в цілому, соціальні групи, партії, еліти, лідери, що за ними стоять. „Об’єкт управління, – пишуть автори „Психології управління”, – це окремі люди або групи, на які спрямовані організовані, систематичні, планомірні впливи суб’єкта управління. Метою такого впливу є спрямування об’єкта певним шляхом розвитку, надання йому стану організованості, відповідності певним вимогам” [10, c. 14 – 15].
Окрема особа набуває політичного значення остільки, оскільки включається в систему суспільних відносин і є елементом групової діяльності. „Психологія людини зумовлена суспільними відносинами, – писав С. Рубінштейн, – бо суть людини визначається сукупністю суспільних відносин” [9, c. 32].
Конкретні суб’єкти політичної діяльності, на наш погляд, можуть бути як груповими, так і індивідуальними. До групових автор відносить: класові, національні, територіальні (регіональні), корпоративні, елітарні суб’єкти. Методом політичного маркетингового аналізу структури суспільства можна виявити різновиди групових суб’єктів, що склалися в певній соціально-політичній ситуації. Але при цьому політичні групи необхідно відрізняти від груп соціальних.
Політична діяльність людей нерозривно пов’язана з їх політичною поведінкою. Д. Ольшанський визначає термін „політична поведінка” як „...процес взаємодії політичних суб’єктів з політикою, тобто уявляється сукупністю дій, вчинків, акцій суб’єкта політики (людини, групи, організації або загалу) відносно політичних інститутів в рамках політичного процесу” [11, c. 93]. Завданням теоретичного політичного маркетингового аналізу є дослідження поведінки людини в такій специфічній формі діяльності, як політика.
Аналіз тільки діяльності, на нашу думку, не вичерпує проблематики, пов’язаної з поведінкою. Особливо це стосується поведінки з частково усвідомленою або неусвідомленою мотивацією. Політична поведінка, як і діяльність, є вираженням активності людей у політичній сфері. Це, передусім, суб’єктно-об’єктні відносини.
Політична поведінка – такий тип активності, який, будучи обумовленим політичним середовищем, спрямований на самого суб’єкта і виражає його стан у процесі дії. Політична поведінка – це безпосередня взаємодія учасників політичної діяльності. Внутрішній зв’язок його природний з самим процесом діяльності. „В умовах повсякденного соціально-політичного життя, – наголошує Д. Ольшанський, – політична поведінка суб’єкта значною мірою залежить від зовнішнього середовища – зокрема, від характеру взаємовідносин з соціально-політичними групами і організаціями, членом яких він є” [11, c. 94].
У політичному маркетинговому аналізі, на нашу думку, треба враховувати ту обставину, що різні модифікації політичної поведінки корелюються з конкретною ситуацією і конкретними процесами політичної діяльності.
Багатопланова проблема політичного лідерства є предметом теоретичного політичного маркетингового аналізу і дослідження, оскільки феномен лідерства – це специфічний аспект політичної діяльності і політичних відносин. Лідерство є невід’ємною складовою політичного процесу. Із свого середовища будь-яка політично активна група висуває керівне ядро або індивіда – керівника. Р. Дафт у книзі „Менеджмент” дає таке визначення: „...лідерство (керівництво) – це здатність індивіда задля досягнення певних цілей спонукати або впливати на інших людей” [7, c. 466].
Категорія „політичне лідерство” фіксує в теоретичній формі специфічний аспект діяльності керівництва певною спільнотою людей у сфері політики і характеризує властиві керівній діяльності відносини між її суб’єктом і об’єктом.
На думку автора статті, політичне лідерство – це таке політичне становище суб’єкта – лідера до спільноти, при якому він наділений певним обсягом прав і відповідальності формулювати і виражати інтереси і цілі цієї спільноти. Автори статті „Образ лідера: уявлення і надання переваги жителями України” дають таке визначення: „Лідер у свідомості людей – це високоморальна людина; професіонал у своїй справі, талановитий організатор, керівник, оратор; сильна, енергійна і смілива, яскрава, різнобічна особистість; зовні приваблива, комунікабельна та інтелігентна людина” [12, c. 43].Оскільки політика – це керівництво людьми, і вона має визначати колективні цілі та прийняття рішень, необхідних для досягнення намічених цілей, то, безумовно, необхідне ядро політичної діяльності, яке б інтегрувало інтереси та волю спільноти й спрямовувало їх в загальне русло для реалізації цілей. Таким ядром виступає політичний лідер. Ним можуть бути як окремі політичні діячі, так і цілі організації – партії, громадські об’днання, еліти. „Політичне лідерство, – твердить Д. Ольшанський, – це спосіб здійснення влади, заснований на ненасильницькій інтеграції соціальної активності різних верств (груп) за допомогою легітимних механізмів навколо програми (концепції) розв’язання, що висувається лідером, соціальних проблем і завдань суспільного розвитку” [11, c. 162].