Поетапний цикл здійснення прогнозів
8. Частка ВВП (чи бюджету), що витрачається на безоплатну освіту.
Індикатори та індекси репресивного потенціалу правлячих кіл:
1. Чисельність збройних сил.
2. Частка особового складу ВМС та ВПС до всієї чисельності збройних сил.
3. Темпи зростання збройних сил.
4. Чисельність поліцейського корпусу.
5. Рівень участі військових і поліцейських у громадянських безпорядках: кількість випадків і чисельність учасників.
6. Відношення обсягу воєнних витрат до ВВП.
7. Темпи зростання воєнних витрат у постійних цінах.
5-й етап – створення серії гіпотетичних (попередніх) пошукових моделей методами пошукового аналізу з конкретизацією мінімального, максимального і найбільш вірогідного значення. Сутність цієї процедури полягає в тому, що кінцевим результатом справді наукового прогнозу має бути не передбачення подій, а осмислення проблеми, яку слід вирішувати засобами управління. При цьому важливою складовою інтелектуальної роботи є аналіз альтернатив, який дозволить ухвалити оптимальне рішення, підвищити рівень його об’єктивності та ефективності. Такий аналіз сприятиме визначенню діапазону (шкали) можливостей, в межі якого вкладаються всі мислимі контури вирішення проблеми. При цьому важливо визначити межі, за якими, з одного боку, втрачається реальність, а з іншого – починається катастрофа.6-й етап – побудова серії гіпотетичних нормативних моделей згідно з заданими реальними нормами, ідеалами, цілями. Вихідною ланкою базової нормативної моделі є „дерево цілей”, яке вибудовується шляхом поділу об’єкта пізнання на елементи, структури, ієрархічно пов’язані між собою. Кінцевим її продуктом є „дерево рішень”. Важливою характеристикою для нормативного прогнозу є оптимізація моделі за рахунок визначення спочатку ідеального стану досліджуваного об’єкта, а потім – з урахуванням його специфіки та конкретної суспільно-політичної обстановки. Слід враховувати, що критерії оптимуму є похідними від наявної в певному суспільстві системи цінностей і можливостей їх втілення.
7-й етап – оцінка достовірності і точності, а також обгрунтованості (верифікації) прогнозу методами опитування експертів. При цьому особливу увагу слід звертати на можливі негативні наслідки прийнятих рішень. Верифікація в зазначеному контексті означає сукупність критеріїв, способів і процедур, що дозволяють на основі багатобічного аналізу оцінювати якість прогнозу. Для прогнозу важливою є не лише абсолютна верифікація, а й верифікація відносна (попередня), яка дозволяє розвивати наукове дослідження і практично використовує його результати до настання абсолютної верифікації. Стосовно прогнозу абсолютна верифікація можлива тільки після переходу періоду попередження з майбутнього в минуле.
Не можна вважати, що для кожної політичної проблеми, яка підлягає прогнозуванню, існує чітке поле експертного знання. Різні галузі можуть дотримуватися різних підходів до одного і того ж питання. Спосіб, у який сформульовано проблему, тісно пов’язаний з тим, хто відповідатиме за цю політику і які ресурси внаслідок цього будуть скеровані на неї. Конкретна проблема політики, що стала об’єктом прогнозування, може перевищувати розміри кола категорій експертів, залучених до аналізу політики. Відповідно до цього, завдання політики „може полягати у тому, як мобілізувати різні види експертного знання, „розсіяні” навколо центральної теми, а не просто „свої”, пов’язані з інституцією, що відповідає за цю галузь” [5].
Українські фахівці з економічного прогнозування на основі систематизації досвіду сформулювали основні вимоги до критеріїв і процедури верифікації прогнозу. Вони такі:
1. Необхідність оцінки інформаційної якості опису об’єкта, процесу.