Поетапний цикл здійснення прогнозів

Контекстуальні особливості передбачають урахування висновків фахівців, які не належать до групи, що безпосередньо здійснює прогнозування, оскільки індикаційне поле прогнозного тла безмежне і з нього набагато важче вичленити необхідний мінімум індикатумів. Як правило, відбираються контекстуальні показники, що найбільше впливають на динаміку показників профільної моделі.

4-й етап – побудова передмодельних сценаріїв, що включає екстраполяцію динамічних рядів показників на час попередження в прогнозі з метою створення орієнтовної основи наступних операцій. Ця процедура передбачає формулювання проблем, які підлягають вирішенню у процесі прогнозування. На цьому етапі вираховуються максимально можливі відхилення тренду до умовної межі, за якою починається сфера нереального, фантастичного.

У сценарії фіксується поетапний опис послідовної трансформації об’єкта прогнозування, а також умов, за яких ці зміни відбуватимуться. Особлива увага надається прив’язці подій до часу їх перебігу. Одержані сценарії впорядковуються у взаємопов’язану сукупність і стають відтак „системою сценаріїв – цілісним генералізованим спектром альтернативних шляхів розвитку події” [3]. Розвинена, відпрацьована система побудови сценаріїв отримала назву сценаріотехніки – сукупності методологічних правил, методичних прийомів і процедур зі складання прогнозних сценаріїв розвитку подій. Своєї повноти сценування подій набуває у грі, коли написані сценарії розігруються учасниками дослідження задля одержання більш повної і завершеної картини ситуації, що прогнозується.

Прикладом побудови і подальшого застосування емпіричних показників для вивчення перспектив стабільності в ряді африканських країн може слугувати досвід аналітиків Північно-Західного університету США кінця 1970-х років. Доцільно навести кілька застосованих цим колективом рядів індексів та індикаторів [4].

Індекси характеристики політичного процесу (для країн, що розвиваються):

1. Процент урядових постів, що їх посідають військові.

2. Кількість конституційних змін з моменту незалежності.

3. Загальна кількість основних змін у структурі виконавчої влади.

4. Середня кількість військових переворотів на рік.

5. Кількість політичних партій.

6. Зміни у представництві еліт (регіональних, політичних, етнічних, економічних, релігійних тощо) в державних органах.

Індикатори фінансового потенціалу режиму:

1. Бюджет у відношенні до ВВП.

2. Зміни у співвідношенні доходів бюджету і ВНП.

3. Середньорічна швидкість зростання бюджетних доходів.

4. Співвідношення загальної суми податків, що надійшли до ВВП.

5. Співвідношення урядових позик і різних видів допомоги до ВВП.

6. Частка прямих податків у прибутках держави.

7. Зміна частки прямих податків у доходах держави.