Нормативно-правове забезпечення стратегічного планування

4. Враховуючи те, що Україна не має досвіду формування системи стратегічного державного управління та її підсистеми – стратегічного планування у секторі безпеки, доцільно, на нашу думку, розглянути три можливі сценарії вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази.

І сценарій. Нормативно-правова база стратегічного планування розробляється та впроваджується в систему стратегічного державного управління у повному обсязі, зокрема:

• законодавчими документами регламентується ієрархія стратегічного планування, інакше кажучи, розробляється та затверджується закон „Про стратегічне планування” (за взірцем закону про стратегічне планування США), який визначатиме принципи, порядок та механізм функціонування системи стратегічного планування;

• створюється цілісна ієрархія керівних документів (стратегій) стратегічного планування: Стратегія національної безпеки України, Стратегія дій уряду, Стратегія воєнної безпеки, Стратегія національної оборони, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу тощо;

• нормативно запроваджуються документи, що оцінюватимуть ефективність виконання діючих стратегій;

• чинна нормативно-правова база України приводиться у відповідність до положень закону „Про стратегічне планування” як вищого за ієрархією планування нормативного документа.

ІІ сценарій (може бути перехідним до І сценарію). Розробляється нормативно-правова база стратегічного планування, що частково регламентує функціонування системи стратегічного планування, зокрема:

• може розроблятися закон (або положення) „Про стратегічне планування”, але він визначатиме лише загальні принципи функціонування системи;

• уточнюється чинна нормативно-правова база, зокрема, в контексті вироблення керівних стратегічних документів, періодичність створення та зміст яких не обов’язково можуть бути обумовлені.

Запровадження такого сценарію може бути викликане браком фахівців з стратегічного планування, а також низькою „культурою функціонування” його системи.

ІІІ сценарій. Вироблення нормативно-правової бази не регламентує створення загальної системи стратегічного планування, коли ця система „за логікою” існує, але не визначається „примусово” нормативно (приклад Великої Британії), тобто:

• закону „Про стратегічне планування” немає або ж він регламентує здійснення стратегічного планування лише в окремих сферах та на окремих рівнях державного управління;

• вироблення керівних стратегічних документів здійснюється за необхідністю або за окремим доручення керівництва;

• порядок оцінки ефективності стратегічних документів також визначається окремими дорученнями.

Література:

1. Planning and Compulsory Purchase Bill // http://www.publications.parliament.uk/pa/cm200203/cmbills/012/03012.i-vii.html.

2. Explanatory Notes to Planning and Compulsory Purchase Act 2004, Chapter 5 // http://www.opsi.gov.uk/acts/acts2004/20040005.htm.

3. The Planning System: General Principles, ODPM Publications // www.odpm.gov.uk..