Нормативно-правове забезпечення стратегічного планування

Нині триває вироблення чергового „Чотирирічного оборонного огляду”, який планується завершити в лютому 2006 року. Очікується, що нові принципи воєнної політики міністерства оборони США базуватимуться на оцінці чотирьох видів загроз у воєнній сфері [24]: традиційні загрози (переважно виходять від військових угрупувань, що є структурами збройних сил держави – потенційного противника, яка застосовує звичайне озброєння); нестандартні загрози (тероризм, повстання, громадянська війна); „руйнівні” загрози (абсолютна перевага у веденні електронної або біологічної війни); „катастрофічні” загрози (атаки на символи та „силові центри” США).

Керівними принципами вироблення цього документа мають бути [25]: аналіз та побудова документа за принципом „згори – вниз” (top-down) (на відміну від методів розробки попередніх документів (bottom-up); дотримання „помірного” рівня розробки (не перевантажувати документ зайвими дослідженнями); керуватися стратегією, що базується на питаннях, які є дійсно принциповими; дотримуватися чотирьох вищеозначених рівнів загроз; вироблення інструкції, яка може бути виконаною.

Міністр оборони США 1 березня 2005 року затвердив нову „Стратегію національної оборони США” (The National Defense Strategy of the United States of America) [26]. Цей документ вперше узагальнює завдання, які міністр оборони ставить перед своїм відомством, починаючи з 2001 року, і посідає проміжне місце між Стратегією національної безпеки та Національною воєнною стратегією [27].

Керуючись цілями Стратегії національної безпеки США та Національної оборонної стратегії, об’єднаний штаб збройних сил США розробляє „Національну воєнну стратегію” (National military strategy of the United States of America 2004), яка формулює низку взаємопов’язаних військових цілей, за допомогою яких начальники штабів родів військ та командувачі територіальних командувань визначають необхідні можливості та згідно з якими об’єднаний штаб оцінює ризики. Національну воєнну стратегію 13 травня 2004 року затвердив голова об’єднаного комітету начальників штабів збройних сил США [28].

Розвиток окремих напрямів діяльності міністерства оборони США (аналогічних з стратегічним планом міністерства оборони Великої Британії), відображається в стратегічних планах нижчого рівня, які затверджуються керівниками структурних підрозділів. Такі плани мають пов’язуватися з керівними стратегічними документами уряду.

Висновки

1. Нормативно-правова база системи стратегічного планування США є зразком чіткого визначення ієрархії, вимог щодо вироблення основних стратегічних документів та звітності щодо їх виконання.

2. Незважаючи на усталену систему державного управління США, закон, що регламентує функціонування системи стратегічного планування, затверджено лише 1993 року, що свідчить про відносну „новизну” такого методу управління у практиці роботи органів державної влади.

3. Стратегія національної безпеки США 2002 року ставить конкретні завдання військовій складовій країни.

4. Керівним стратегічним документом розвитку збройних сил США є „Чотирирічний оборонний огляд”, який розробляється відповідно до закону „Про ефективність та результати діяльності уряду” від 1993 року. Вироблення документа є складним інтеграційним процесом, що виходить за межі міністерства оборони, хоча головним розробником його є саме міністерство.

5. Розробляються стратегії розвитку окремих сфер міністерства оборони.

Загальні висновки і пропозиції

1. Існують різні підходи до функціонування системи стратегічного планування двох провідних країн світу: від чіткого нормативно-правового визначення системи (США) до системи, яка носить необов’язковий (законодавчо не визначений) або рекомендаційний характер (Велика Британія).

2. Незважаючи на різні підходи до реалізації системи державного управління цих країн та суттєву різницю в структурі стратегічних документів, логіка побудови системи стратегічного планування лишається незмінною.3. Великий обсяг стратегічних документів вищого рівня у сфері безпеки та оборони США і відносний „пролом” у подібних стратегічних документах Великої Британії зовсім не означає, що остання відчуває значні труднощі саме через ці обставини. Скоріш за все, стратегічне планування у цих країнах залежить переважно від таких елементів, як культура функціонування системи стратегічного планування, котра формувалася роками.