Нормативно-правове забезпечення стратегічного планування

Інтеграція Збройних Сил України до НАТО висуває певні вимоги на проведення процедур управління ресурсами країни у сфері оборони. Однією з таких вимог є досягнення взаємосумісності процедур планування. Стратегічне планування у секторі безпеки є загальноприйнятою формою стратегічного управління, яка застосовується країнами Євросоюзу і НАТО, а також вивчається та запроваджується новими їх країнами-членами. Важливою частиною системи стратегічного планування є її правове забезпечення, у зв’язку з чим постає проблема пошуку оптимального сценарію такого забезпечення.

Для вироблення пропозицій щодо нормативно-правового забезпечення стратегічного планування в секторі безпеки України проведено початковий аналіз нормативно-правової бази стратегічного планування Великої Британії і США як провідних країн, що мають сформовану сферу державного управління із багаторічним досвідом. Критерієм вибору цих країн для аналізу слугували також різні підходи щодо побудови нормативно-правової бази системи стратегічного планування, які дозволяють оцінити механізми державного управління двох країн у зазначеній галузі, беручи до уваги те, що вони є членами НАТО.

Аналіз нормативно-правової бази здійснювався за двома основними напрямами: нормативно-правові документи, які встановлюють порядок функціонування системи стратегічного планування та вироблення керівних стратегічних документів; керівні стратегічні документи і безпосередньо стратегії, які регламентують функціонування та розвиток органів виконавчої влади у відповідних сферах діяльності.

Велика Британія

Складною для аналізу виявилась система стратегічного планування Сполученого королівства Великої Британії і Північної Ірландії.

У зв’язку з багатовіковими традиціями використання прецедентного права,1 система стратегічного планування Великої Британії ускладнюється тим, що центральний уряд не має широких повноважень щодо здійснення політики стратегічного планування по всій вертикалі органів виконавчої влади. Принцип, згідно з яким уряд передає свої повноваження місцевим органам (devolved government), позначається і на ієрархії документів стратегічного планування.

Власне, юридичною основою функціонування системи і здійснення процесу стратегічного планування на загальнодержавному рівні є „Закон про планування та обов’язкове придбання” (The Planning and Compulsory Purchase Bill, РСРВ), ухвалений парламентом у квітні 2004 року [1; 2]. Але цей документ регламентує політику уряду Великої Британії у побудові системи стратегічного планування лише на регіональному та місцевому рівнях. У ньому не розглядається такий елемент, як планування у секторі безпеки країни. Закон про планування та обов’язкове придбання вимагає від місцевої влади дотримуватись принципів національної політики при виробленні регіональних і місцевих стратегій. Велика кількість „дочірніх” стратегічних планувальних документів (daughter documents) [3; 4] провінцій Великої Британії (Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії) мають на меті загальні тенденції щодо: підсилення „сталого розвитку” (sustainable development) як центральної ідеї системи планування; забезпечення єдності стратегічного планування через підхід „просторового планування” (spatial planning); підвищення спроможності системи приносити сталі результати; підзвітність та прозорість системи стратегічного планування.

Незважаючи на територіальну самостійність провінцій Великої Британії, уряд випрацьовує стратегічний документ національного рівня. Так, 7 березня 2005 року затверджено стратегію британського уряду щодо сталого розвитку „Охороняючи майбутнє” (Securing The Future)2 [5; 6; 7], яку, за дорученням королеви, подано парламентові замість попередньої стратегії „Підвищення якості життя” (A better quality of life).

Стратегія має такі розділи: „Формулювання основних принципів стратегії сталого розвитку”, „Надання допомоги населенню щодо кращого вибору”, „Принципи єдиної економіки для планети: стале споживання і виробництво”, „Протистояння найбільшій загрозі: зміні клімату та енергетичним проблемам”, „Майбутнє без прикрощів: захист природних ресурсів і поліпшення навколишнього середовища”, „Від локального до глобального: створення сталих суспільств і справедливішого світу”, „Забезпечення реалізації стратегії”.Стратегію розроблено на основі зобов’язань Європейського Союзу щодо впровадження національних стратегій стабільного розвитку3, хоча такі зобов’язання юридично й не закріплено. Уряд та адміністрації провінцій визначили, що цілі стратегічного планування мають спрямовуватися не тільки на досягнення ефективності процесу, але й на пошук механізму планування, що підтримує стабільний розвиток. Стратегія містить близько 48 показників високого рівня, які оцінюватимуть ефективність стабільного розвитку [8]. До речі, у стратегії уряду немає розділу, що визначає державну політику Великої Британії в секторі безпеки. Традиційним документом, який оцінює та визначає політику Великої Британії у секторі безпеки, є „Стратегічний оборонний огляд” (Strategic Defence Review) [9], останній варіант якого розроблено 1998 року, після приходу до влади нового уряду країни. Підставою для проведення огляду послужив виступ королеви 14 травня 1997 року. Офіційно про проведення огляду повідомив міністр оборони 28 травня того ж року [10]. Вихідними даними для вироблення Стратегічного оборонного огляду стали положення передвиборчої програми (стратегії) уряду4 (Government’s General Election manifesto) [10]. Важливим моментом його створення було поєднання огляду з принципами зовнішньої політики країни. Так, частину першу Стратегічного оборонного огляду було розроблено міністерством оборони спільно з агентством закордонних справ та з питань Співдружності (аналог міністерства закордонних справ).