Сталінізм як політичний та культурний феномен

[6]Totalitarianism: Proceedings Held at the American Academy of Arts and Sciences. - March 1953. – Cambridge: Harvard University Press ,1954.

[7]Friedrich C., Brzezinski Z. Totalitarian Dictatorship and Autocracy. – Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1956.

[8] Інші тоталітарні режими в розрахунок не приймалися, бо вважалося, що вони або копіювали одну з цих моделей тоталітаризму, або ж тоталітарна якість була виражена в них недостатньою мірою.

[9]Clark T.D. Lane, David and Cameron Ross. The Transition from Communism: Ruling Elites from Gorbachev to Yeltsin // American Political Science Review. – 2000. – Vol. 94. - №1 (March). - P.219.

[10]Hitsheld H., Manfeldova Z., Markovski R., Tóka G. Post-Communism Party Systems: Competition, Representation and Inter-Party Cooperation. – Cambridge: Harvard University Press, 1999.

[11]Джилас М. Лицо тоталитаризма. – М.: Новости, 1992.

[12]Солженицын А. Архипелаг ГУЛАГ.

[13]Желев Ж. Фашизм: тоталитарное государство. – М.: Новости, 1991.

[14] Цит. за: Хайек Ф.А. Дорога к рабству // Новый мир. – 1991. - №7 – С. 189.

[15]Романюк О.І. Проблема типологізації політичних режимів в контексті аналізу демократичних транзитів // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Карамзіна. - №555. – Серія “Питання політології”. – Вип. 4. – Харків, 2002. – С.16-25.

[16]Хайек Ф.А. Дорога к рабству // Новый мир. – 1991. - №7 – С.192-193.

[17]Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К.: Основи, 1994. – Т.1. – С. 178-185.

[18]Желев Ж. Фашизм: тоталитарное государство. – М.: Новости, 1991. - С. 118.

[19] Під творчим догматизмом автор розуміє такий розвиток тоталітарної доктрини, за якого за будь-які обставини зберігаються її фундаментальні підвалини та націленість на “кінцеву мету”, але відповідно ситуації вносяться деякі корективи стосовно шляхів реалізації утопічного проекту.[20]Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии. – М.: Политиздат. 1982. - С.39.

[21]Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии. – М.: Политиздат. 1982. - С. 46.

[22] Взаємозв’язок між інституцією приватної власності та політичним режимом докладно проаналізований у роботі Ф. Гайека.

[23]Аренд Х. Джерела тоталітаризму. – К.: Дух і літера, 2002. - С. 20.

[24] Рішення про виключення зі складу ВЦВК та місцевих рад представників есерів та меншовиків було прийнято 14 червня 1918-го, що засвідчило про скасування останніх залишків політичного плюралізму.

[25]Мигранян А.М. Реформа политической системы: взгляд политолога // Философские науки. – 1989. -№9. – С. 21.

[26]Andreski S. Max Weber's Insights and Errors. - London; Boston: Routledge & Kegan Paul, 1984. - P. 44.

[27]Арон Р.Демократия и тоталитаризм. – М.- Текст, 1993. – С. 262.

[28]Джилас М. Лицо тоталитаризма. – М.: Новости, 1992.

[29] Цит. за: Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.- Текст, 1993. – С. 223.