ОПТИМІЗМ ТА ПЕСИМІЗМ НА ЕТАПІ СТАНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОСВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Утвердження універсальності дипломатії як засобу управлінської діяльності можна простежити і в статті В.Ф.Петровського, заступника Генерального секретаря ООН12.

Війна, як соціокультурна поведінка і діяльність суб'єкта, заснована на універсалізмі міри смерті, дипломатія, як соціокультурна поведінка і діяльність суб'єкта, заснована на універсалізмі міри життя.

Діалектична єдність міри життя та міри смерті визначає діалектичну єдність дипломатії та війни. Тому оптимізм, оцінювання з позиції міри життя, визначає дипломатичну поведінку та дипломатичну діяльність, а песимізм, як оцінювання з позиції міри смерті, обмежує дипломатичну волю війною, як смерть обмежує міру життя.

Оскільки активна адаптація (у нашому випадку дипломатія) передбачає не лише адаптацію до навколишнього світу, але й перетворюючу активність стосовно цього світу, то вона завжди може переростати в боротьбу (у нашому випадку у війну). Згадується знамените висловлювання про те, що «війна — це продовження дипломатії іншими засобами». Хоча межа між війною та силовою дипломатією майже непомітна, проте вона все ж існує. Силова дипломатія, що грунтується на оптимізмі і обмежена песимізмом, не переходить міри життя, але руйнує перепони життя. Війна може прикриватись силовою дипломатією або й бути її наслідком, але вона завжди означає руйнування міри життя.

Пасивна адаптація (конформізм) визначається соціокультурою та діяльною індиферентністю і залежить від спрямованості суб'єкта, його оптимізму та песимізму на універсальному рівні.

Універсальна поведінка, соціокультурна поведінка, діяльність завжди проявляються як конкретне. Конкретним є суб'єкт, його біологічна поведінка, соціокультурна поведінка, його боротьба, дипломатія і конформізм, його оптимізм та песимізм.

5. Світоглядні чинники визначені проявом образів, фантазмів, сенсів світу і людства в цілому.

Основою образів, фантазмів і сенсів на універсальному рівні є поява відчуття, сприйняття світу і розуміння універсальної залежності людини, групи, регіону, суспільства, нації, держави від світових процесів.

Цілісність світу була осмислена і представлена у фантастичних образах у всіх міфологіях і релігіях світу. Розвиток інформаційно-комунікаційних мереж (насамперед ЗМІ) та загальносвітової системи шляхів сполучення дали можливість відчути і сприйняти світ як цілісність та закріпити або спростувати сенси/фантазми міфології та релігії.

Образи, фантазми та сенси світу визначають глобальний оптимізм/песимізм. Але перевага оптимістичних або песимістичних образів, фантазмів і сенсів на локальному, регіональному, груповому і мікрорівнях, часто проектуються на універсальний рівень, оскільки конкретне взаємовизначене універсальним. Персональний центр будь-якого суб'єкта, який є частиною універсального, що сприймає, вірить і осмислює, визначає світ, виходячи зі своєї міри життя і міри смерті. Життя суб'єкта визначає життя світу і людства, універсальне в суб'єкті і суб'єкт як такий, смерть суб'єкта визначає загибель частини світу, конкретного в суб'єкті і суб'єкта як такого.

Конкретна людина, як першооснова будь-якого суб'єкта, знає про свою смертність, а тому від народження її життя обмежується смертю і заснованому на мірі смерті песимізмі. Проте лише утвердження життя і оптимізм дають можливість утверджувати універсальність людського і соціального життя, його життєздатність, незалежно від конкретної смерті та песимізму.Життя і смерть, наприклад, в Біблії порівнюються зі світлом та пітьмою. Можна, звичайно, згадати про фотосинтез як основу життя, і про тінь як обмеження життєвого прояву. Утвердження життя завжди буде одночасно і утвердженням пітьми та смерті. Саме ці образи лягли в основу розуміння світу релігією.

«Народ, який сидів у пітьмі, побачив світло велике, і тим, хто сидів в країні пітьми смертної засяяло світло». (Мат. 4:16).

Образи всесвітньої любові, світу, добра і т.п. стали основою для світових фантазмів та пошуку сенсу. Сучасний етап формування універсального визначає пошук універсального в науковій раціональній формі.

Універсальне утверджується в конкретних поняттях горизонтального зрізу (за сферами суспільного життя) «світова екологія», «світова економіка», «геополітика» (світова політика), «світова релігія», «світове мистецтво» і т.д., і вертикального зрізу «космополіт», «інтернаціоналіст», «міжнародна організація», «міжнародні інститути», «світове суспільство» і т.д.