ОПТИМІЗМ ТА ПЕСИМІЗМ НА ЕТАПІ СТАНОВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОСВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Політичні чинники обмежують мобільність затратами часу на отримання візи та проходження кордону і митниці; зонами воєннополітичних конфліктів; правовими актами, що визначають мобільність (правила дорожнього руху, закриті зони, статус, прописка, правовий устрій та політичний режим держави і т.п.).

Соціальні та культурно-духовні чинники також обмежують мобільність. Так, існують обмеження щодо переміщення, пов'язані із щільністю заселення території, наявністю парково- культурних та історичних зон (святі місця, культурні пам'ятники і т.п.), обмеженнями соціокультурної поведінки (свята, що потребують мобільності, культурні заборони і т.д.).

Таким чином, на прикладі територіальної мобільності можна стверджувати наступне. З одного боку, соціальні чинники зменшують вплив природно-географічних чинників, проте збільшують соціальні обмеження міри життя. З іншого боку, природно-географічні чинники визначають більшу певність і стабільність міри життя і мають об'єктивний характер, у той час як соціальні чинники, і насамперед пов'язані з ними невизначеність та мінливість, проявляються як суб'єктивні чинники.

Соціально спрямований оптимізм базується на великій суб'єктивності людства стосовно природи, обумовлений швидкістю переміщення, проте водночас оптимізм обмежується песимізмом. Соціально спрямований песимізм викликаний обмеженням свободи соціального суб'єкта соціокультурними нормами та цінностями.Соціальними (в широкому розумінні) змінами, що визначають формування загальносвітового простору, є досягнення людством нового рівня обміну речовин, енергії та інформації. Новий рівень обміну речовин характеризується світовим виробництвом та світовою економікою в цілому, загальносвітовою системою шляхів сполучення. Нова якість обміну речовин полягає не лише в збільшенні швидкості та зміні способу обміну речовин у планетарному масштабі, але й у досягненні нової соціальної форми матерії світового масштабу. Соціальна речовина планети, людство в цілому, відіграють дедалі більшу роль у фізичних, хімічних, біологічних обмінах речовин на планеті. Новий рівень обміну енергією полягає в тому, що людина залучає і використовує вже не поверхневі механічні джерела енергії, а її глибинні фізикохімічні ресурси.

Новий рівень інформації полягає як у зміні способу передачі інформації на різних рівнях (природному — генна інженерія, соціальному — глобальні загальносвітові комп'ютерні мережі та системи інформаційних комунікацій), так і в тому, що якість інформації, в першу чергу соціальної, відіграє дедалі більшу роль в обміні речовин та енергії в цілому. Вищевикладені чинники характеризують «вертикальний» аспект формування світової цивілізації.

Крім чинників, що визначають збільшення та обмеження міри життя і міри смерті у «вертикальному» аспекті, розглянемо чинники, що визначають «горизонтальний» аспект формування світової цивілізації.

За часи розвитку локальних цивілізацій перетворення ландшафту досягло такого рівня, що нині можна говорити про глобальну зміну ландшафту Землі в цілому. Технології будівництва, видобувної промисловості дають змогу людству кардинальним чином змінювати ландшафт, який оточує людину.

Мікрокліматичні зміни, які постійно накопичувались, досягли сьогодні макрорівня і світового масштабу в цілому. На кліматичні явища впливають не лише зміни ландшафту, але й зміни газообміну Землі в результаті інтенсивної виробничої діяльності, експлуатації транспортних засобів, порушення складу та цілісності озонового шару планети.

Утворення навколо Землі шару вуглекислого газу (СО2) спричиняє зміну клімату в бік його потепління. Прогнозується, що до середини ХХI ст. вміст вуглекислого газу в атмосфері подвоїться, а середня температура на планеті підвищиться на 1,5-2 градуси. Такими є можливі наслідки так званого парникового ефекту.

Викликають песимізм й інші зміни клімату, такі як кислотне забруднення нижніх шарів атмосфери, дощових вод та грунтів, підвищення рівня світового океану, озонові діри і т.п2.

Світового масштабу досягла й проблема геологічних змін на планеті Земля. Це не лише вичерпання запасів вугілля, нафти, газу та інших корисних копалин (утворення яких триває мільйони років), але й такі тектонічні процеси, як завали порожнеч, що утворилися, зміщення порід під впливом ваги та вібрації міст, землетруси і т.п.