Основні філософські поняття світу
♦ екстрасенсивне пізнання, інтерес до якого особливо зріс на¬прикінці XX ст., також: залишається для нас багато в чому не¬зрозумілим; ми можемо констатувати, що так звані екстрасен¬си, контактери мають можливість отримувати інформацію з якихось незвичайних джерел. Цей вид пізнання використовують у суспільстві, але природа його для науки поки що незрозуміла.
Пізнавальна проблематика є органічним складником будь-яких філософських досліджень. Оскільки філософські твердження ма¬ють важливе життєве значення, то виникає питання про їх о᬴рунтованість, виправданість, надійність, тобто про джерела та підвалини наших знань.
Пізнання постає різноманітним, виявляючим себе в різних ви¬дах, але разом усі вони дають можливість побачити, що до пізна¬вальної діяльності залучені всі сили та здібності людини (почут¬тя, емоції, розум, інтуїція, прозріння та їй).
Пізнання - багаторівневий процес побудови знання, але вирі¬шальну роль у ньому відіграє розумова активність людини, що ви¬являється у конструюванні образів, моделей, понять, теорій, за допомогою яких людини оптимізує свої взаємини зі світом ти збільшує ступені своєї свободи.
У сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, в якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інструменти та за¬соби своєї життєдіяльності. Знання має різні форми свого якіс¬ного наближення до істини.
4. Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сутньо¬го, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категорі¬ях та принципах. І це стосується не лише розвитку "абсолютної ідеї", як у Гегеля, а й матеріального світу. Тобто діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням роз-- витку як "духу", так і матерії, свідомості, пізнання.
Що ж таке розвиток? Як це поняття трактується у філософії?
Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матері¬альних та ідеальних об'єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.
Розвиток — це насамперед зміна, рух, але не будь-яка зміна, рух є розвитком. В процесі руху як розвитку створюється нове, необхід¬не, здатне до саморуху, самовідтворення.
Саморух у таких організованих і цілісних системах, як суспіль¬ство, організм, біосфера тощо, здійснюється як саморозвиток, тобто як самоперехід на вищий рівень організації. Саморух і саморозвиток — важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток "ге¬нетично" виростає з саморуху як невід'ємного атрибута матерії. Са¬морух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечнос¬тей, їм притаманних. Зовнішні фактори не детермінують рух, а лише його модифікують.Що ж таке рух, зміна? Рух, зміна — це внутрішньо пов'язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому випадку, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. Варто взяти до уваги лише одну його сторону і проігнорувати іншу, як рух, зміна стануть незрозумілими. Такий са¬мий результат буде тоді, коли ми станемо розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено. Бо рух — це суперечність, свідчення того, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно перебуває в даному місці й одно¬часно в ньому не перебуває. Це єдність протилежностей, котрі взаєм¬но передбачають одна одну. За Гегелем, "принцип усякого саморуху якраз і полягає.... в зображенні суперечностей. Щось рухається не тому, що воно... в цьому ...перебуває тут, а в іншому ... там, а лише ...тому, що воно перебуває тут і не тут..., одночасно і перебуває, і не перебуває... Рух є самою суперечністю". Постійне виникнення і од¬ночасне вирішення даної суперечності і є рухом. Він, як відомо, є абсолютним, невід'ємним атрибутом усього сутнього. Тому розвиток можна вважати вищою формою руху і зміни, точніше, сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета.
Діалектика як філософська теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення. Поняття зв'язку є одним із найважливіших у діалектиці. Процес пізнання завжди починається з виявлення зв'язків. І будь-яка наукова теорія ґрунтується на з'ясуванні суттєвих зв'язків. Поняття зв'язку є вихідним для розуміння універсальних (глобальних) зв'язків об'єктивної дійсності. Що таке зв'язок?