Основні філософські поняття світу

Таке розуміння суб'єкта та об'єкта засвідчує:

по-перше, що об'єктом пізнання може бути будь-що, що пізнання може набувати характеру самопізнання;

по-друге, що суб'єкт та об'єкт співвідносні: об'єкт на¬буває характеристик саме об'єкта лише у відношенні до певного суб'єкта, тоді як останній виявляє себе лише через дію на певний об'єкт. Мало того, сучасна гносеологія (та особливо - епістемологія) розглядає їх як узагалі невіддільні. Отже, об'єктом може ставати лише те, що виявляється як окрема особлива реальність у полі ак¬тивної діяльності суб'єкта; при тому об'єкт постає як похідне від суб'єкта і навіть як його елемент. З іншого боку, можна розглядати самого суб'єкта як елемент об'єкта: природа - єдиний об'єкт, а людина як частина природи є елементом об'єкта. Названі нібито протилежні виявлення суб'єкта та об'єкта ми повинні спробувати зрозуміти як єдиний процес, де разом із зростанням меж та горизонтів людської активності зростає, стає складнішим і предметно насиченішим об'єктний обсяг її життєдіяльності. В цьому сенсі пізнання постає як процес вичерпування за допомогою предметних визначень змісту об'єктів пізнання та діяльності. Сучасні гносеологія та епісте¬мологія вважають, що поняття пізнання має принаймні три основні змістові наголоси:

1. процес вироблення знань, створення образів, моделей теорій реаль¬ності (це інформативний аспект пізнання)2. прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані підвали¬ни (це активістський або вольовий аспект пізнання)

3. бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості (це смисловий аспект пізнання).

Отже, можна зробити висновок, що пізнання у своїй дійсності по¬стає як багатогранний та складний процес, в якому знаходять своє виявлення як духовні здібності людини, так і її найважливіші життєві зацікавлення.

Окреслена багатоаспектність пізнання знаходить своє виявлен¬ня у різних видах пізнання:

1. життєво-досвідне

2. мистецьке

3. наукове

4. релігійно-містичне

5. екстрасенсивне

♦ життєво-досвідне пізнання по¬стає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденній людської життєдіяльності; воно с дуже різноманітним за проявами, але нерозчленованим ні за змістом, ні за формами існування: тут емоції пере¬плетені зі знанням, бажанням тощо;

♦ мистецьке пізнання окреслює ре¬альність не відсторонено, а через пе¬реживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом воно умовне, тобто надає простір проявам уяви, фантазії, суб'єктивним схильностям лю¬дини. Завдяки цьому художнє пізнання інколи випереджає хід подій, окреслює їх більш багатогранно, багатобарвно та жит¬тєво, ніж наука;

♦ наукове пізнання культивується спеціально через усвідом¬лення ролі знання; воно є спеціалізованим та спеціально організо¬ваним, контролює свій хід, намагаючись досягти максимального ступеня достовірності знання;

♦ релігійно-містичне пізнання часто окреслює джерела своїх відомостей як божественне об'явлення, особливе просвітлення, і хоча ці джерела залишаються для нас багато в чому таємничи¬ми та недосяжними ні для контролю, ні для свідомого викорис¬тання, немає сенсу заперечувати особливу значущість для люди¬ни того, що викладено у священних текстах і релігійних настановах; історія людства переконливо це доводить;