Основні філософські поняття світу
Зміст і кордони світу не є чимось незмінним. З оволодінням при¬родою, ускладненням суспільних відносин і зв'язків зміст поняття про світ поглиблюється, збагачується, а його межі розширюються. До сфери практичної діяльності людина включає не тільки предмети без¬посередньо близької природи, а й поглиблює знання про Всесвіт. Так, вона виходить у космос, проникає у глибини мікро- та мегасвіту. Але центральну частину поняття про світ становить система соціальних зв'язків і відносин, у яких людина здійснює свою життєдіяльність. Крім того, до змісту людського світу належить її духовне життя, про¬дукти духовної життєдіяльності.Таким чином, світ — це визначене буття, універсальна предмет¬ність, в якій людина самовизначається як суб'єкт діяльності, котрий створює власний світ — світ людського буття.
Категорія "світ" разом з іншими категоріями філософії утворює смислове ядро світогляду в усіх його історичних типах. Вона увібрала в себе уявлення про граничні для людини основи сущого. Світ у фі¬лософсько-світоглядному розумінні визначає межі абсолютності явищ від універсуму, що мислиться як проекція усіх можливих світів на якісно безконечну реальність, до внутрішнього світу людини. Проте світ не може бути ототожненим із тим або іншим явищем, оскільки разом із внутрішньою визначеністю буття йому притаманні невизна¬ченість, відносність, зовнішня обумовленість.
Категоріальна визначеність світу полягає насамперед у його фун¬даментальних властивостях: цілісності, саморозвитку, конкретній всезагальності. Світоглядні відмінності у тлумаченні фундаментальних характеристик світу відображаються у способах розв'язання карди¬нальних проблем світорозуміння та наукового пізнання. Так, ціліс¬ність світу знайшла відбиток у проблемі єдності світу, ґрунтуючись на моністичних, дуалістичних, плюралістичних поглядах, а характерис¬тика саморозвитку світу пов'язана з питаннями його виникнення і становлення. Пізнанням Всесвіту, приводи, людини, їх причинності та доцільності.
Типологія світу, в якій людина — це мікрокосм, а Всесвіт — мак¬рокосм, бере початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття. Пізніше в цю типологію було включено сакральний світ символічного буття, що відповідав уявленням про місце надпри¬родних сил у структурі універсуму, так званого ставлення Бога до світу. З появою людини на вищому етапі розвитку матерії структура буття зазнає докорінних змін. Наявність людського світу позначаєть¬ся передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об'єктивно-реальний, суб'єктивно-ідеальний.
Окремі світи поділяються на Космос, Землю, живу і неживу при¬роду з безліччю субсвітів, які доповнюються соціогенними світами з матеріально-культурною типологією (олюднена природа, техніка тощо). Духовно-практичне освоєння світу формує типологію відпо¬відно до його форм: життєвий світ повсякденного буття, світ культу¬ри, світ символів та інше.
Адекватне розкриття проблеми існування світу стає можливим завдяки активізації таких форм світовідношення, в яких людина, виходячи за межі наявного буття, творить світ свого буття.
2. Питання про те, як все існує, яке його бут¬тя, розглядаються в онтології. Онтологія — це вчення про суще, про першооснови бут¬тя: система найзагальніших понять буття, за допомогою яких здій¬снюється осягнення дійсності.
Термін "онтологія" запровадив у XVII ст. німецький філософ Р.Гоклініус. Під онтологією розуміється окрема галузь філософського знан¬ня, яка досліджує сутність буття світу, основи всього сущого: мате¬рію, рух, розвиток, простір, час, необхідність, причинність та інше.
Сутність онтології виявляється в аналізі відношень, зв'язків та вза¬ємодій між такими категоріями і поняттями:
Система зазначених вище понять відображає найсуттєвіші, найзагальніші властивості буття, або онтології. Вона дає змогу охопити єдність багатоманітного, універсального у зв'язках та взаємодіях, що реально і об'єктивно, ідеально і суб'єктивно існують у світі, відображаються у свідомості. Запам'ятаймо, що світ, який є, був і буде — набагато ширший, глибший, ніж знання про його сутність.
Важливе значення в розкритті діалектичного взаємозв'язку люди¬ни і світу, визначенні їхньої сутності та конкретних форм прояву в дійсності має категорія "буття". Щоб зрозуміти її значення, необхід¬но враховувати зв'язок буття з повсякденною мовною практикою.
Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв'язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об'єднуються з усім тим, що є, існує у світі.