Етнопедагогічні основи Гуцульської школи
Гуцульська батьківська педагогіка передбачає підготовку під¬ростаючого покоління до твердого життя, зв'язаного з різними, часом дуже несподіваними, життєвими випробуваннями й обо¬в'язковою участю змалку у посильній праці. Кожен із членів сім'ї має усталені господарські обов'язки. Перебування на пові¬трі, загартування, участь у посильній праці робить дітей витри¬валими. Оскільки орної землі на Гуцульщині дуже мало й про¬дуктів харчування не вистачає, то гуцули змушені заробляти хліб поза межами свого краю. Відсутність чоловіків вдома через ви¬їзд на заробітки перекладає в цей час всю хатню, а також господарську роботу й виховання дітей на плечі жінки. Тому дівчат змалку прилучають не тільки до жіночої, але й до чолові¬чої праці. Гуцульська жінка здатна їхати з бербеницями верхи на коні, вправно орудує сокирою і косою, виконує роль глави сім'ї, господині дому і двору.Тривалі й далекі відлучення когось із подружжя від дому че¬рез виїзди на заробітки викликають певні нюанси в родинних стосунках, вимагаючи від чоловіка й дружини неабиякої стійко¬сті й сили волі щодо збереження подружньої вірності й чеснос¬ті, стриманості й розсудливості при виникненні різних пліток, наговорів і непорозумінь, мужності й наполегливості у доланні труднощів задля недопущення розпаду сім'ї, задля родинного благополуччя і щасливої долі свої дітей, міці Української дер¬жави.
Рішучість і відвага у відстоюванні свого сімейного щастя має в очах гуцульської громади високу оцінку. Очевидно, саме на цьому ґрунті й постала відома всім гуцульська легенда, що пере¬дається з уст в уста, від покоління до покоління, і дійшла до нашого часу: про шовкову косицю - шовкову квітку. Так на¬зивають гуцули дивний витвір природи, відомий як білотка альпійська, або едельвейс. Ніжна шовкова квітка росте на непри¬ступних кам'яних урвищах. Тільки сміливець міг принести ко¬ханій дівчині цю квітку. Міг принести, а міг і загинути. Але той, хто, ризикуючи життям в ім'я любові, приніс квітку, той зможе захистити свою любов, той вартий любові. Розповідають, ніби так одружувались колись гуцульські легіні.
Що за чудо - гуцульське весілля! Щедре своєю радістю й гостинністю, родинною теплотою і злагодою, мистецьким дове¬ршенням і високим духовним злетом.
Найкраще серед усіх весіль на Україні та в цілому світі! Свя¬то єднання двох закоханих сердець, свояцьке злиття родин, ма¬ніфестація появи ще однієї гуцульської сім'ї. То ж від усієї душі побажаймо їй щасливої долі!
Настав той вирішальний час, коли потрібно якнайрішучіше повернутися до відродження традиційного статусу гуцульської родини з її непорушним авторитетом, подружньою вірністю, любов'ю до дітей і відданістю святому обов'язку їх виховання, повагою до батьків, материнського покликання жінки.
У державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття"), серед пріоритетних напрямів реформування освіти відзначено, що в основу національного виховання мають бути покладені: принципи єдності сім'ї і шкоди, наступності та спад¬коємності поколінь; прищеплення поваги до батьків, жінки-матері; організація родинного виховання та освіти - як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків.
Побудувати повноцінну гуцульську школу без родини, по суті, неможливо.
"У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини-культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї, образно кажучи, за¬кладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи", - відзначав В. Сухомлинський.
Гуцульська родина - перша школа українського патріотиз¬му, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і навиків, кузня пошанівку рідної мови, звичаїв, традицій, свят, обрядів, символів. Державні акти, всі засоби соціального й педагогічного впливу та захисту повинні бути спря¬мовані на службу родині, на збереження й розквіт здорової сім'ї, зміцнення її педагогічних позицій і авторитету, створення спри¬ятливих умов для повноцінного родинного виховання дітей.
А справжнє родинне виховання прийде з належним оволо¬дінням батьками сучасними педагогічними знаннями й уміння¬ми застосовувати ці знання на практиці, що зумовлює гостру потребу організації педагогічного всеобучу.
Педагогіка повинна стати наукою для всіх - і для вчителів, і для батьків. То ж слід подбати про те, аби дати кожному батько¬ві й матері, всім гуцульським родинам, бодай мінімум наукових знань з української родинної педагогіки. Саме на це й зорієнто¬вана пропонована батькам, керівникам шкіл та вчителям про¬грама педагогічного всеобучу батьків учнів гуцульської школи. Така програма в Україні складена вперше. Вона зорієнтована також на здійснення едукації українознавчої, забезпечення гар¬монії родинно-громадсько-шкільного виховання дітей та моло¬ді Гуцульського краю.