ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ЗАХОДІВ

а) фактологічно-описовий (наведення яких-небудь фактів);

б) діалектико-інтеграційний (уміння зрозуміти єдність світу, взаємо­проникнення природних, технологічних і соціальних явищ).

4.При гуманізації викладання спеціальних дисциплін доцільно розрізняти і реалізувати три основних напрями:

Філософський напрям

а) уміння виявити загальні закони діалектики в спеціальних науках: закон переходу з кількості в якість; закон одності і боротьби протилежно­стей, єдності і змісту форми;

б) причинно-наслідкові зв'язки; в) розгляд 06'^^ аналізу у розвитку;

г) подавати матеріал, що вивчається у контексті глобальних проблем сучасності.

Соціальний напрям – пов’язуватн з питаннями соціально-економічної політики, питаннями політичного і культурного розвитку України екологічні проблеми, роль і місце даної спеціальної дисципліни у вирішенні цих проблем;

Історичний напрям - розвиток науки про дану дисципліну з позицій історизму, про її роль у розвитку того чи іншого питання, про особистість вчених-новаторів, прогнозування перспектив науки, зміни підходів до вив­чення дисципліни.Звичайно, дані методичні рекомендації не претендують на абсолютну істину. Це лише сходинка у процесі удосконалення методики викладання, яка буде долати "технократичне" мислення на шляху формування дійсно різнобічного і творчого спеціаліста, який буде відповідати вимогам сього­дення. Ще А.П.Чехов віддзначав:

"...Я подумал, что чутье художника стоит иногда мозгов ученого, что той другое имеют одни цели, одну природу й что, бьіть может, со временем, при совершенстве методов, им суждено спиться вместе в гигантскую чудовищную силу, которую трудно представить себе..."

Отже, морально нейтральних наук немає, але їх роль у моральному, естетичному удосконаленні особистості людини неоднакова. У силу цього особливо важливо знайти важелі, які дають змогу здійснити гуманітариза­цію соціально-економічної освіти.

Поєднання гуманітарно-мовної, базової і соціально-економічної освіти дасть змогу розширити можливості випускників в умовах потреб ринку праці, які швидко змінюються.

Гуманітаризація освіти тісно пов'язана з гуманізацією, яка припус­кає удосконалення стилю спілкування між педагогами і студентами, самого духовного життя університету.

Можна згадати відповідь Канта на запитання, чи згоден він з тим, що філософія - слуга політики: "Слуги бувають різні, - відповів філософ, один несе позаду парасольку, а другий йде попереду й освітлює дорогу".

"Ідеологічна зонтичність" - це не той шлях гуманітаризації, який відповідає вимогам часу, завданням підвищення гуманітарної культури будь-якого спеціаліста. Викладання будь-якої дисципліни має мати гу­манітарний характер. Необхідне звернення до особистостей, до творців науки, до її історії. Необхідне включення у навчальні курси елементів мето­дологічної культури. Зрештою, саме викладання 'за своєю суттю є гу­манітарний процес і має бути відповідним чином організоване.

Багато хто бачить вихід у збільшенні питомої ваги предметів гу­манітарного циклу. І це глибоко помилково. Гуманітарний компонент має мати місце у викладанні усіх спеціальних дисциплін, тобто саме викладання має носити певною мірою гуманітарний характер.

Має виникнути процес "олюднення науки" - йдеться не лише про наукові результати, а й про їх соціально-політичні і духовні наслідки.

І нарешті, не треба забувати про те, що вища школа виводить перш за все в люди, а вже потім в солдати, інженери, менеджери, економісти, вчені.