Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі

У якому ступені актуальна проблема соціально-психологічної готовності до школи і чи констатується вона в початковій школі? Дослідження М.В. Максимової, М.Е. Зеленової, Р.В. Овчарової [2] свідчать про те, що феномен соціально-психологічної дезадаптації існує в учнів початкової школи і може виявлятися приблизно в 37% випадків.

Ступінь дезадаптації різна: від проблемності до конфліктності і соціокультурної занедбаності. Прояви дезадаптації різні – вони можуть бути виділені по об'єктивним і зовні виражених показниках: соціометричним статусам, не бажанню чи не впевненості, агресивної поведінки, а також по суб'єктивних переживаннях: незадоволеності, тривожності і ворожості.

З метою профілактики і корекції соціально-психологічної дезадаптації дітей 6-7 років І.Н. Агафоновою була розроблена програма «Я і Ми», що пройшла апробацію в д/с № 37 Санкт-Петербурга [2]. Дана програма може впроваджуватися й у початковій школі педагогом чи психологом при відповідних умовах (робота з підгрупами). Основна мета програми конкретизується в наступних задачах:

1.Формування позитивної Я-концеції.

2.Формування позитивної концепції іншої людини.

3.Формування мотивації досягнення успіху.

4.Формування потреби в спілкуванні і комунікативних уміннях.

Дана програма може бути реалізована у всіх видах діяльності дитини й у спеціальній системі занять тренінгів. Програма включає 15 етапів і розрахована на 25-29 занять.

У школах для визначеної готовності дитини до навчання і профілактики можливих шкільних труднощів, зв'язаних з неготовністю в тому чи іншому шкільному аспекті, проводиться рання діагностика шкільної зрілості.

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог повинен чітко розуміти, для чого він це робить. Можна виділити наступні цілі, яким потрібно виходити при діагностики готовності до школи:

1.Розуміння особливостей психологічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них у навчально-виховному процесі.

2.Виявлення дітей не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними заходів, спрямованих на профілактику шкільної неуспішності.

3.Розподіл майбутніх першокласників по класах відповідно до їх «зони найближчого розвитку», що дозволяє кожній дитині розвиватися в оптимальному для неї режимі.

4.Відстрочка на 1 рік початку навчання дітей, не готових до шкільного навчання, що можливо тільки дітям шестирічного віку.

За підсумками діагностичного обстеження можливе створення спецгрупи і класу розвитку, у яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі. Так само створюються групи корекції і розвитку по основних параметрах.

Такі заняття можуть проводитися й у період адаптації в школі. Наприклад, курс Г.А. Цукермана «Введення в шкільне життя» проводиться саме в період початку шкільного навчання.

Цей курс створений для того, щоб на порозі школи, між дошкільним і шкільним дитинством, допомогти дитині побудувати змістовний образ «дійсного школяра». Це своєрідна десятиденна ініціація в новий вік, у нову систему відносин з дорослими, однолітками, самим собою.

Уведення носить проміжний характер, що відповідає самовідчуттю дитини. За формою, по манері спілкування «уведення будується як навчання новачка навчальному співробітництву. Але матеріал, з яким працюють діти – чисто дошкільний: дидактичні ігри на конструювання, класифікацію, серіацію, міркування, запам'ятовування, увага. Пропонуючи ці, по суті розвиваючі завдання, ми не прагнемо навчити їх у досконалості усі виконувати. Зусилля дітей повинні бути зосереджені на підставі відносин: на умінні домовлятися, обмінюватися думками, розуміти й оцінювати один одного і себе так, «як це роблять дійсні школярі».Існує ще одна програма адаптаційних занять для першокласників «Введення в шкільне життя», розроблена кандидатом психологічних наук Санько А.І., психологом МОУ № 26 Челябінська Кафєєвої Ю.[37] Цей курс допомагає дітям усвідомити нові вимоги, формує внутрішню потребу у виконанні встановленого порядку.