Виховна та навчальна робота учителя в школі за методом В.О.Сухомлинського

Чим більше повсякденна трудова діяльність учнів стає в них звичкою, тим ширші перспективи для даль¬шого їх морального розвитку, для формування в них нових моральних якостей, вироблення нових інтересів, запитів, потреб. У таких умовах перед вихователем від¬криваються безмежні можливості для розкриття в кож¬ному з підопічних його індивідуальної обдарованості, його покликання.

Такі педагогічні переконання колективу В.О. Сухомлинського. Вони сформувалися й утвердилися в процесі спільної ціле¬спрямованої творчої праці.

1.8. Підведення підсумків про виховну роботу.

Завдяки єдиним педагогічним переконанням В.О.Сухомлинський та його колеги впев¬нено добивалися мети. Ця мета — якомога повніше роз¬крити здібності кожного юнака, кожної дівчини, що вступають у життя. Прагнення розвинути здібності і та¬ланти всіх без винятку дітей, що прийшли у школу, червоною ниткою проходить через усю навчально-виховну роботу В.О.Сухомлинського. На першому місці стоїть формування мо¬ральної і громадянської зрілості. Багаторічний досвід переконав колектив, що здібності, обдаровання, людська особистість розквітають лише на фоні громадянської зрілості. Якщо в людини міцна громадянська позиція, їй буде доступна творчість.

В.О.Сухомлинський та його колеги прагнули дати правильний напрям розвиткові людської індивідуальності, так будувати навчальну і виховну роботу, щоб жодний вихованець не почував себе нездібним. Наприклад, юнак має досить посередні здібності до творчого мислення, але в нього можуть бути не¬абиякі здібності до якогось виду трудової діяльності, їх тільки треба розвивати. І В.О.Сухомлинський та його колеги добивалися того, що він досягає майстерності, досконалості: один — у рослин¬ництві, другий — у технічній творчості, третій — у бу¬дівельній справі, четвертий — у догляді за тваринами. Цілеспрямованість виховання в тому й полягає, щоб дати людині пізнати щастя праці і сьогодні, і в майбут¬ньому.

У своїй роботі В.О.Сухомлинський додержував правила не допускати, щоб навіть один день шкільного навчання був без успіху, без результату. З учнями, що з трудом опановують знання, він проводив копітку індивідуальну роботу. Розвиваючи індивідуальні нахили цих учнів, В.О.Сухомлинський добивався, щоб кожний з них досяг успіху, якщо не в навчанні, то в праці. Цей успіх стає моральною підтримкою, яка нади¬хає учня на подолання труднощів у навчанні.

В школі у В.О.Сухомлинського, як правило, не було другорічників: на другий рік залишалися лише окремі діти, які хворіли тривалий час. Серед факторів, які забезпечують підвищення якості шкільної підготовки підростаючого покоління, на пер¬шому місці — піклування про здоров'я дітей.

Здійснюючи навчально-виховну роботу в тісному зв'язку з життям, з практикою, В.О.Сухомлинський та його колеги прагнули до того, щоб у виховний процес проникали найпередовіші явища суспільного життя. Кожний вихованець на влас¬ному досвіді переконується, що духовне, культурне зро¬стання можливе лише при наявності творчої праці вели¬кої суспільної значущості і що праця стає цікавою, за¬хоплюючою тільки тоді, коли вона осяяна громадянським почуттям, розумом і творчим задумом. Тому В.О.Сухомлинський прагнув зробити багатогранними спільні інтереси, що об'єднують дітей у колектив: це й цікавий задум творчої праці, і за¬хоплююча книжка, і соціальна моральна естетична про¬блема, що хвилює суспільство і через те схвилювала дітей, і дозвілля, подорож, туристичний похід, ігри тощо.

Спрямованість суспільства до перетворення науки в без¬посередню продуктивну силу В.О.Сухомлинський намагався якомога яскравіше відбити у виховній роботі. Сільськогосподарська праця учнів у школі була насичена експериментуванням, дослі¬дженнями. Творча думка дітей у технічних гуртках спря¬мована на те, щоб ручну працю замінити механізмом. Юні хіміки заклопотані проблемою підвищення родючо¬сті грунту хімічними засобами. Єдність фізичної праці і наукової думки — це одне з головних джерел самовихо¬вання в процесі праці.Зв'язок школи з життям В.О.Сухомлинський та його колеги здійснювали також, форму¬ючи в свідомості вихованців моральне переко¬нання, що головне джерело матеріального добробуту і повноти духовного життя — це праця робітників і се¬лян, тих, хто виробляє метал і вугілля, нафту і машини, електроенергію й добрива, хліб і м'ясо; праця — основа людського щастя. Уся система морального і трудо¬вого виховання спрямована на те, щоб утвердити в свідо¬мості вихованця, який вступає на шлях самостій¬ного трудового життя, прагнення створювати матеріальні блага і цінності для якомога ширшого кола членів сус¬пільства. З раннього дитинства вихованці дістають задоволення від того, що вони щось дають суспільству, людям, привчаючись вбачати в цьому моральне виправ¬дання того, що вони одержують всілякі блага від стар¬ших поколінь.