Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
5 серпня 1998 р. N І2З9 «Про затвердження Базового навчального пла¬ну загальноосвітніх навчальних закладів» (Офіційний вісник України, 1998 р" N 31, ст. 1187).
Прем'єр-міністр України! В.ЮЩЕНКО
Д. БЕХ, доктор психолопчних наук, дійсний член АПН України, директор Інституту проблем виховання
ВИХОВАННЯ ПІДРОСТАЮЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАСАДАХ НОВОЇ МЕТОДОЛОГІЇ
Сучасна психолого-педагогічна наука докорінно переглядає свої методологічні підходи до морально-духовного виховання й розвитку підростаючої особистості. Від продума¬ності цієї роботи безпосередньо залежатиме те, якої особистісно перетворювальної проби будуть виховні методи як основний інструмент діяльності педагога.
Нині стало очевидним, що лише ті наукові положення матимуть перспективу, які покладаються на дитину в її сутнісному вимірі, звертаються до її свідомості й само¬свідомості, до вищих її почуттів в опануванні морально-духовної культури і свого на¬роду і людства вцілому.
Завважимо, що виховна методологія - це система положень, які виступають пояснювальними схемами в організації виховного процесу. 3 огляду на це пропонуємо виховні інваріанти, тобто усталені вимоги, на основі яких педагог зможе науково об¬фунтовано виховувати дитину.
Інваріант 1. Формування в суб'єкта здібності й бажання усвідомлювати себе як особистість
Завдання допомогти дитині усвідомити себе як особистість має стати головним для педагога як організатора виховного процесу. Адже тільки через усвідомлення можливе опанування складових внутрішнього світу, тобто формування вихованця як суб'єкта власного морально-духовного розвитку. Але що означає усвідомити себе як особистість щодо дитини, яка ще має стати цією особистістю, в якої ще не розвинено базових особистісних цінностей? Тут слід виходити з того, що структура образу "Я" дитини переважно емоційно-чуттєва і чим молодший вік, тим ця особливість яскравіше прояв¬ляється. Тому треба створювати такі виховні ситуації, які вимагали б від вихованця прояву широкої емоційної палітри, але позитивної спрямованості, оскільки негативні емоції особистісно руйнівні.
Спеціальні психологічні дослідження засвідчують, що совість як система суспільне значущих моральних цінностей розвивається швидше з того емоційного матеріалу, який робить індивіда психічно сильним. Почуття ж страху, слабкості тощо блокують розвиток повноцінної особисюсті.
Усвідомлення вихованцем своїх почуттів, прагнень, намірів відбувається за допомо¬гою внутрішнього мовлення. Можна стверджувати, що воно є процесом оснащеннясвого "Я", Основна функція внутрішнього мовлення - вплив швидше на своє "Я", ніж на інших людей. Коли дитина починає більше усвідомлювати себе як особистість, вона звертається безпосередньо до себе, не прагнучи вступити в спілкування з іншою люди¬ною.
Використовуючи внутрішнє мовлення для представлення самому собі своїх почуттів щодо різних подій, вихованець у результаті такої внутрішньої праці визначає і спосіб взаємин з іншими людьми. Власне, дитина цим самим створює свій життєвий світ, у якому вона має здійснити себе, працюючи постійно над своїм особистісним проектом.
Якраз почуття вихованця щодо себе організовують його життєвий світ, визначаючи і його емоційну атмосферу й ціннісну спрямованість.
Інваріант 2. Культивування у вихованця цінності іншої людини
Шкільний вік виявляється сприятливим для виховання в дитини такого фундамен¬тального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати осо¬бистість людини. Ця риса передбачає сформованість відповідних знань про дану люди¬ну і прагнення до їх реалізації в поведінці.
Якщо таке прагнення стає стійким, набуває ознаки поведінкової звички, то воно перетворюється на почуття любові до людини і проявляється в різноманітних добро¬дійних вчинках. Це почуття має бути безумовним, таким, що не пов'язане з якоюсь вигодою для иого носія.