Фiлософiя науки як об'єкт дослiдження
Розглядаючи конвенцiональнi пояснення ролi iнтуїцiї в науковому пiзнаннi можна виявити, що iнструментальнiсть конвенцiй не має в-люнтарно-суб'єктивiського характеру. Iнтуїцiя як джерело кон¬¬-венцiональних угод розглядається у виглядi здатностi створювати системно-аналоговий зв'язок мiж попереднiми (традицiйними) i н¬во-набутими уявленнями, а не як самодостатня трансцендентнiсть. Тлумачення Л.Керролом "силогістики як системи операцiй з ро第-подiлом заперечень"[31.-c.64] дозволяє обґрунтувати, що фiлософсь¬¬-ко-онтологiчним змiстом послiдовно-логiчних мiркувань може бути мислимий зв'язок у мислимому свiтi без вiдношення до об'єктивної реальностi.
Зразком демонстрування логiстичностi iнтуїцiї можна визнати вже згаданi вправи англiйського математика Л.Керрола, якi наявнi у дiалозi казкових героїв Алiси з Королевою: - "Я, так довго чекала, що вже впала у вiдчай" - каже Алiса.
-"Отже, тобi вже не треба пити чай" - вiдповiла Королева.
Аналiзуючи даний дiалог бачимо, що ця каламбурна гра слiв зр-зумiла, хоча традицiйне означення поняття "вiдчай" у вказаному фрагментi набуло заперечення. Якщо хтось здійснить спробу вивести зр¬зумiлiсть зв'язку висловлювань Алiси i Королеви використовуючи "Термiнологiчний словник", закони логiки, вiдношення "суб'єкт ¬¬-предикат" висловлювання, то вона обов'язково буде невдалою. Трବ-дицiйне означення слiв та похiдне вiд них застосування вiдомих логiчних закономiрностей цей дiалог порушує. Отже, слiд визнати, що джерело його змiсту знаходиться за межами традицiйного лiтерବ-турного досвiду та пов'язаної з ним традицiйної логiчностi вик-ристання певних термiнiв. У даному випадку сенс зв'язку висловлю¬¬-вань неможливо вивести з традицiйно вiдомих означень понять i слiв, бо вiн вперше пропонується для використання. Специфiка цього нового використання полягає у тому, що воно не потребує нових п-яснень та обґрунтувань, завдячуючи феномену "самозрозумiлостi". Ця зрозумiлiсть "iнтуїтивно дана". Якщо ми будемо приймати запропон-ване Керролом тлумачення термiнiв, то будемо робити це на пiдставi "мовчазної угоди" (конвенцiї), приймаючи його за зручне та цiкаве.
Аналiз дозволяє зробити висновок, що джерело смисло-наповн嬬-ностi цього дiалогу криється у можливостi висловом Королеви визнବ-чити новий сенс попереднiх слiв Алiси. Саме цю властивiсть окрем¬го уявлення, будувати новi смисло-системи з попереднiх уявлень, конвенцiалiсти називають iнтуїцiєю. На вiдмiну вiд логiчного iнт󬬬їтивне виглядає як векторно протилежна розумова процедура. Логiчне визначає вiдношення коли “першi” судження стають засновками до наступних “вторинних” як висновкiв, а iнтуїтивне - коли “вторинне” стає засновком для переосмислення “первинного” у якостi висновку.
Сферою безпосереднього застосування цiєї методологiї складають процеси математизацiї науки. Виникаючи у якостi методологiї мат嬬-матизацiї фiзики (Дюгем [Див.:32], Пуанкаре) та перетворення те-ретичної фiзики на самостiйну складову фiзичної науки, кон¬¬-венцiоналiзм поширився у сферу гуманiтарних наук (мовознавства ¬¬-Айдукевич, полiтологiї - Поппер, логiки - Куайн).
3. Фальсифiкацiонiзм.
Фальсифiкацiонiзм [Див.:33] виник внаслiдок епiстемологiчної критики iндуктивiзму, яка опиралась на тезу, що обидвi його фундବ-ментальнi передумови (а саме: що фактуальнi судження можуть бути "виведенi" з фактiв, що iснують обґрунтовані iндуктивнi (iз змiстом, що збiльшується] висновки) самi є недоведеними i навiть хибними.Завершену фальсифiкацiонiську методологiю запропонував К.Поשּׁ-пер, який використовуючи обґрунтування принципу "фаллiбiлiзму" розгорнуте Ч.Пiрсом, обгрунтував методологiчну процедуру встано⬬-лення хибностi теорiї на основi використання modus tollens [Див.:25.-с.92-105]. Систематично викладена методологiя фаль¬¬-сифiкацiонiзму являє собою певний варiант конвенцiоналiзму, голо⬬-ною тезою якого є дозвiл приймати за угодою просторово-часовi од謬-ничнi "базиснi твердження", аксiоматику, означення термiнiв, пос¬¬-тулати та принципи, а не просторовi унiверсальнi теорiї, що пр嬬-тендують на роль "єдиного iстинного вчення". Фальсифiкацiонiзм визнає, що "доля кожної наукової теорiї чи концепцiї завершується її спростуванням". Ця теза вiдповiдає основоположенням фаллiбiлiзму - "теорiя, концепцiя, гiпотеза повинна смiливо ев-люцiонувати до свого спростування". Згiдно фальфiкацiонiму, деяка теорiя є науковою лише в тому випадку, коли вона може бути прив嬬-деною у зiткнення з яким-небудь базисним твердженням про емпiричний стан речей, i теорiя повинна відкидатись, якщо вона суперечить емпiричнiй перевiрцi прийнятого базисного твердження. Поппер [Див.:34] визначив ще одну умову, яку повинна задовольняти теорiя, щоб рахуватись науковою: вона повинна передбачати факти, котрi є новими, тобто неочiкуваними з точки зору iншого знання. Висунення нефальсифiкованих теорiй або ad hoc гiпотез (якi не дають нових емпiричних передбачень) суперечить науцi як дiяльностi, що забе第¬печує "зростання" знання. Тому, наукова дiяльнiсть полягає в систематичнiй критицi та вiдкиданнi наявних теорiй.