ПИСАНКА

У Відні українські писанки майстерно виготовляє вчителька Марія Р. Мельничук. Її писанки експонуються на багатьох виставках у Німеччині, Австрії, Швейцарії. Вона з великим успіхом репрезентує філігранний розпис писанкових мініатюр.

У Женеві українські писанки виготовляють майстри із родинної династії українців Рожанківських.

У Австралії: Шемечко Богдан (колишній священик), Баланда Ольга, Соловій Люба (з Херсона), Олексин Катерина (з Тернопільщини), подружжя Гузій Галина та Роман, Веремейчик Анастасія, Чайка Марійка, Денисенко Леонід, Берегова Галина, Юрчишин Микола – батько Данила (з Калуша) і їх дві дочки Наталка і Оксана, Олена Масна і її дочки, Софія й Леся, Єва Петришина, Людмила Мішало, Анничка Зелінська, Анна Цькуй і багато інших. Дуже багато писанка рів з Сіднею і його околиць, а також Мельбурна і його районів.

У Франції велику роботу по збереженню і популяризації українського писанкарства проводить Іванка Чумак. У Греноблі живе і працює дочка відомого діяча української культури Гната Хоткевича Галина Хоткевич, яка виготовляє чудові зразки українських писанок, а також популяризує у друкованих працях українське народне мистецтво у Франції.

Чехія і Словаччина. Досить широко розвинуте українське писанкарство у Східній Словаччині, де переважна частина населення – українці. Відомі осередки у Пряшеві, руська Поруба, с.Чертіжне, Ольки, Нижня Писання, особливу популярність здобула Анна Вугляр, яка передала мистецтво писанкарства своїй внучці Сусанці, Дарина Курочко (із Нижньої Писані), Оля Дроздова (із Пряшева) та інші. Відомим дослідником українського писанкарства у Словаччині, який опублікував ряд праць про українські писанки цієї країни, є Павло Маркович.

У Великобританії великою популярністю користуються лемківські писанки, виготовлені майстринею українського походження Анастасією Погар-Кокуцян. Там же живуть і працюють знані писанкарки Іванна Нестерук та Ангелінка Ціпко. У Англії популярною писанкаркою зарекомендувала себе також Катерина Лай щук, яка живе у м.Йорк-Шірі, за походженням з Буського району на Львівщині. Добре знають у Англії писанка рів-українців за походженням Павла Луці ва, Анастасію Тарську, Вітошинську та інших.

Писанкарки з Австралії у своїй творчості перевагу віддають восковим розписам. Широко використовують при виготовленні писанок старовинні гуцульські писанкові символи. Це безконечник, що знаменує нескінченність життя; тригер; пшеничні колоски, ружі.

Писанкарки використовують курячі, гусячі і качачі яйця, а Анничка Зелінська – навіть страусові.

Розвиткові писанкарства в українському середовищі Польщі найбільше сприяють щорічні конкурси писанок, які організовує Об’єднання українців Польщі. Традиційними для орнаментики українських писанок в Польщі є переважно лелеківські і бойківські мотиви.

Українське національне мистецтво і культура в Чехії та Словаччині мають чи не найсприятливіші умови. У Пряшеві діє єдиний поза межами України професійний український театр, вивчається українська мова у вузах і школах, видаються українські журнали “Дукля”, “Дружно вперед”, “Веселка”, газета “Нове життя”, проводяться цікаві фестивалі українського фольклору. То ж і писанкарство тут розвивається досить активно. Самобутні писанкарці живуть в Пряшеві, Руській Порубі, Нижній Писані.

Старійшиною українських писанкарів у колишній Чехословаччині поправу вважається Анна Вугляр. На її писанках виділяються на голубому тлі синьо-білі контури орнаментів, які нагадують журавлині ключі повздовж яйця. На синьому тлі оригінальними є різні зірочки, деякі із них нагадують поширений у гуцульських писанках елемент “штерн”. Ці зірочки здебільшого білі.

Сестра чину Судинок з монастиря у Крефельді (Західна Німеччина) – Вероніка видала монографію німецькою мовою під назвою “Писанки. Походження і значення українських писанок”. В цій праці авторка розмістила багато кольорових ілюстрацій українських писанок з колекції монастиря Студиток. Тут є 11 гуцульських писанок. Авторка поважала таланти гуцулів і зачисляла їх мистецтво до вершин українського народного мистецтва. Гуцульські писанки Вероніка ставить на перше місце.

Взагалі німці влаштовують по великих містах величаві біржі писанкарства, в яких бере участь більше, ніж 100 писанкарок. Присутні тут і українські майстри.Типовим представником у писанкарстві діаспори є Олена Вінтоняк-Гриценко, що живе і працює в Німеччині. Писанкарством Олена Вінтоняк-Гриценко займається протягом багатьох років, чому сприяло захоплення вишивкою. Спочатку, розписуючи в геометричному стилі з орієнтацією на гуцульські та буковинські вишивки, вона прагнула вкрити виріб якомога дрібнішими формами – квадратиками, ромбами, трикутниками і трапеціями. В 70-і роки припадає її захоплення хвилястим меандром. Більшість писанок обведені по гострому й тупому кінцях дугастою смугою червоного кольору з жовтим меандром, а по центру круга – хрест, дерево життя, стилізована ялинка, трисвічник тощо. З часом художниця обводить ним і бічні поверхні – по вертикалі, діагоналі, або навхрест. У 80-і роки Олена Вінтоняк-Гриценко майстерно удосконалює композиції писанок, заповнюючи поверхню орнаментованими стрічками в найрізноманітніших варіантах. Складно визначити, яка система композиції є для неї характерна і якій вона надає перевагу. Класичні врівноважені композиції з двома перетятими навхрест кільцями змінюються поперечними писанками, а останні – поздовжніми кільцями з вкомпонованими квадратами, ромбами, трикутниками і зірками. Не дивлячись на велику кількість деталей, писанки не переобтяжені орнаментальними формами, що не здрібнені. Поверхня виробу має багато білих просвітів, що підкреслюють витонченість виписаних деталей.