ПИСАНКА

“Дороге яйце не крашене, а біле і в піст бачили, та ще в Петрівку побачимо”.

Всі ці вірування свідчать про те, якого великого значення надавали наші предки писанкам та крашанкам.

На Гуцульщині ґаздині з писанок роблять пташки – голубці. Вибирають середину писанки, доробляють із кольорового паперу хвіст та крила, голову з воску. Цих пташок вішають у хаті на пам’ятку про те, що ...”Ісус народився, то голубец прилетів і над ним лелів”.

Шкарлупу від великодніх яєць викидати не можна – це великий гріх. На Гуцульщині їх кидали у вогонь, або воду.

Четверта частина

Традиційне мистецтво писанки оберігають і люди, які відірвані від українського материка.

Голод і жахливі злидні вигнали їх з рідного краю аж за синє море у пошуках кращої долі. Але як би добре не жилося українцям-трудівникам, їх ніколи не покидає туга за рідним краєм, за прикарпатськими селами. Адже незбагненна любов до України – основна риса почуття і громадянськості нашого народу. Лише вві сні поселенці часто линуть у рідне Прикарпаття, вдихають ароматне повітря синіх гір, ходять крутими плаями, насолоджують зір і душу дорогими серцю незабутніми краєвидами України...

Як наслідки ностальгії, українська громада в Канаді задумала спорудити величавий Пам’ятник українській писанці.

І ось у місті Вегревіль, 35 км від Едмонтона, гордо піднявся вгору пам’ятник. Величавий, неповторний! На ньому красується 10-метрова українська писанка величиною у триповерховий будинок! Уся розмальована багатьма різнокольоровими трикутниками. Геометричний орнамент надає писанці монументалізму, урочистості. Такого дива світ ще не бачив !.. Автора пам’ятника уже не називають по прізвищу, лише кажуть: Пан Писанка.

Автомобілісті помічають, як здалека від Едмонтона мріє якесь диво. Під’їжджаючи ближче, вони стають як укопані – перед їхніми очима, мов з-під землі виростає дивної краси романтичний пам’ятник, що уособлює геній мистецтва українських жінок-умільців – писанку.

Писанкарство, як традиційний вид українського народного мистецтва, є галуззю мистецької культури, яке так шанобливо оберігається в українській діаспорі. Згадаємо імена лише найбільш відомих українських писанкарок, діаспори, що знані у країнах світу.

У США: Анна Кміт, Лоретка Луців, Іванна Луців, Ярослава Сурмач, яка крім того написала про писанки книжки та публікації у періодичних видання у США, Люба Перчишин і Анна Кушнірук, що родом із Космача, яку вважають патріархом українського розпису писанок на американському континенті.

У Канаді: Одарка Онищук, яка крім того видала і книгу-альбом про українські писанки.

У Канаді більше, ніж у інших країнах світ4у, живуть і працюють українські писанкарці. Найбільш відомі з них – Оксана Ярош, Оля Давидюк, Оля Катулька, Буртик, Гробельська та багато інших.

У Польщі: Павло Кілочок із Соколиця, Емілія Наконечна із Сквежини, Марія Головач, Іванна Андруха з Бобровка, Марія Гайдучення з Торця, Ірина Мадзелян з Менджижеча, Юля Копанська з Порошиць. Велику роботу по популяризації і пропаганді в Польщі українського писанкарства і української культури взагалі (на Підляшші) проводить Михайло Ковальський, який провів уже (шістнадцять конкурсів по виготовленню українських писанок.

У Німеччині – в м.Ганновер відомою писанкаркою є Валентина Терешкун, яка не лише сама розписує писанки, володіє довершеною мініатюрною технікою виконання, але й своїми друкованими працями є активним пропагандистом цього виду мистецтва у Німеччині. Вона ж організувала курси для німців по виготовленню українських писанок. У Мюнхені добре знають чудову майстриню-писанкарку українського походження Ганна Вінтоняк-Гриценко, яка розписує писанки орнаментикою різних регіонів України.Велику наукову працю в галузі дослідження української культури, зокрема писанкарства, здійснив відомий вчений-етнограф, українець за походженням, що жив у Німеччині, нині покійний Іван Сеньків.