Клавірна музика XVI – XVIII століття
Чергування різних прийомів роботи над темою підтримає і зацікавить до неї. Вчити потрібно в різних тональностях і регістрах (лівою і правою рукою). На слідуючих уроках потрібно звертатися до вправ, в яких учитель спочатку виконує тільки тему (в обох голосах), а викладач протискладненням, а потім навпаки.
Добре попрацювавши над темою і протискладненням, можна перейти до роботи над мелодичною лінією кожного голосу.
Далі учневі потрібно пояснити таке поняття, як міжмотивна артикуляція, яка використовується для того, щоб відділити один мотив від другого з допомогою цезури.
Необхідно познайомити учня з різними способами позначення міжмотивної цезури, а особливо: двома рисками, закінченням між або знаком стаккато на ноті перед цезурою.
Коли голоси просто “помінялися” мелодіями, то цей цікавий поліфонічний прийом називається двійний контрапункт.
Третій розділ п’єси – це ведучу роль виконує знову верхній “співбесідник”. Перейдемо до важливого моменту в виконанні бахівських поліфоній – апплікатура. Правильний вибір пальців дуже важлива умова грамотного, виразного виконання. Дуже важливо, щоб при роботі з інвенціями, потім іДТК учень глибоко проник в образність бахівського стилю. Без пояснення не обійтись. Значить, як підкреслює Э. Петри, і “способ извлечения звука должен быть всегда мужественным крепким и здоровым, даже в piano которое не должно быть ни расплывчатым, ни беззвучно шелястящим”.
Ні один з клавішних збірників Баха не відображає з таким розмахом і глибиною майстерність композитора, як “Добре темперований клавір”.
В 1722році Бах об’єднав створені в різні часи 24 премоції і фуги дав збірнику слідуючі заголовки: ДТК, або Прелюдії і фуги”. Через 22 роки композитор створив 2 цикли під назвою “24 нові прелюдії і фуги” який з часом став рахуватися другою частиною ДТК.
У викладача виникає нова турбота. Це необхідність розкрити перед учнем художню єдність двохчастинного циклу, помітити загальні моменти виконавської трактовки.
Наприклад. Учневі задано.
Прелюдія і фуга c – moll (т. І). Прослухавши п’єси в грамзаписі і в виконанні викладача, він самостійно виявляє її характер. В даному випадку перед нами бушує бурна Прелюдія і помірно жива фуга.
На першому уроці роботу потрібно присвятити основній повторюючій в Прелюдії двухмотивній фразі. Акцентованому звуку, на який всюди приходиться самий слабший палець – 5-й. Щоб це не виникло викладач на першому уроці показує піаністичні прийоми і грати ноти не піднімаючи пальців глибоким і співучим звуком, переносити вагу руки з одного пальця на другий, на посліднім же акцентованому зробити фермату.
Направити увагу учня на співучість, глибину звуку.
ІІ. Необхідно зрозуміти структуру п’єси.
Бузоні і Барток чітко розділяє Прелюдію на 3 розділи:
І – закінчується чотирнадцятим тактом в паралельному мажорі.
ІІ – слідуючі 13 тактів.
ІІІ – починаючи з епізоду Presto і до кінця.Весь розвиток Прелюдії, починаючись з І такту стрімко йде до епізоду Presto. Епізод Adagio – драматичний насичений монолог з рисами декламаційно-речитативного стилю вокальних творів композитора. Правильним темпом, як відмітив Швейцер, буде той, при якому “в одинаковой мере ясны и детали и целое”.