Клавірна музика XVI – XVIII століття

І – складають п’єси з типічно прелюдійною фактурою, основою якої являється гармонічна фігурація (T. S. D. T.).

Прелюдії №1 C – dur №3 c – moll №5 d – moll.

ІІ – прелюдії №2 C – dur №7 е – moll №8 F – dur в них появляється імітація.

ІІІ - №4 D – dur №9 F – dur №12 a – moll тут уже повністю побудована на імітації.

Одна з існуючих рис бахівського тематизму є – скрита поліфонія. Перш за все це виникає в тій мелодії, де є скачки. Звук, продовжує звучати до того моменту, поки не появиться сусідній з ним тон, в який він розв’яжеться.

Це добре показати на прикладі прелюдії №1 С – dur, вона відразу приведе учня до скритих голосів. І тут ми зустрічаємося зі схованим верхнім голосом, який проводить секвенцію на основі двохзвучного мотиву.

Потім потрібно грати акорди разом з басом, більш підчеркнуто І акорд і менш, як розв’язку, ІІ акорд. Потім як учневі буде ясно розрізняти рух верхнього голосу, потрібно звернути увагу на середній скритий голос.

Прелюдія №2 c – moll (ч. 2) – цікава скритим двохголоссям.

Подібний рух скритого голосу в даному випадку – допоможе закріпити – “доріжка”. Така доріжка повинна виконуватися звучно, з опорою, рівно: рука і пальці опускаються на клавіші зверху, від чого виходить боковий рух кисті. Голос, який повторює один і той же звук, потрібно грати тихіше.

В тактах 2, 4 і 22 форшлаг і основну ноту потрібно виконати як дві шістнадцяті. Характерний артикуляційний “прийом восьмих”: в правій руці (восьмі) – співуче легато, в лівій (четвертні ноти) – легке, коротке стаккато, pianissimo.

ІІ ч.

В “Маленькій прелюдії” №2 С – dur учень зустрічається з імітацією – це основний поліфонічний спосіб розвитку теми. Цю тему можна описати, що верхній голос урочисто і дзвінко грає труба, в нижньому – віолончель.

Ця тема складається з трьох мотивів в яких потрібно добиватися виразного і рівного співу всіх звуків мотиву.

Велику роль відіграє динаміка, динамічне наростання по мотивах.

Кульмінація завершується вторгненням рухливої каденції, яка відділена цедурами.

Якщо учень добре засвоїв особливості розвитку тематичного матеріалу прелюдії його увагу можна переключити на мелодію, яку супроводжує імітація теми в басовому голосі. Це називається протискладненням.

В двохголосних поліфонічних п’єсах Баха імітацію потрібно підчеркувати не сильним звуком, якщо верхній голос грати виразно, а нижній – легко, тихо, імітація буде тоді виразніша, ніж при сильному її виконанні. Звідси висновок: динаміка – не єдиний і не найкращий засіб зробити тему ясно звучною.

“Слышно не то, что громко, а то, что имеет свой особый, отличный от другого голоса, тембр, фразировку, артикуляцию.”

Артикуляційний прийом потрібно використовувати у всіх прелюдіях, крім D – dur №4, d – moll №6, g – moll №10. Їх глибокий, підчеркнуто співучий характер потрібно виконати на легато.

ІІІ ч.