Морфологічна побудова слова в сучасній англійській мові

В сучасній англійській мові префікс in- часто чергується з префіксом un-, якому надається перевага у словах, запозичених з латинської мови: uncertain. Окремі слова вживаються з обома префіксами: instable – unstable, за винятком, коли префікс in- не може вживатися через милозвучність: unindicated. [7;15]

Чергування префіксів не стосується тих випадків, коли сполучувані форми майже не вживаються без префікса: unbeknown.

Значну групу морфем, що вживаються як префікси, складають запозичення пізнього періоду – ante, extra, hyper, intra, meta, para, tetra. Це явище пов’язане з розвитком технології, і залучення подібних словотворчих елементів продовжується в наш час. В деяких класичних мовах вживалися як самостійні слова, але в англійській мові ці елементи самостійного значення не мають, не вживаються окремо, а є лише словотворчими елементами.

Підсумовуючи усе вищезазначене, слід підкреслити, що префіксація набула широкого вжитку в англійській мові завдяки відсутності закінчень. Вирівнювання відмінкових закінчень та зникнення дієслівних флексій призвели до глибоких лексичних розмежувань, що викликаються вживанням префіксів.

2.2 Суфікси.Як дериваційні елементи, суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходиться між коренем та закінченням і входить до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має, семантичне навантаження, яке впливає на новотвір. Це спонукало до численних класифікацій суфіксів стосовно їх походження, утворюваних за їх допомогою частин мови, продуктивності/непродуктивності, частоти вживання, загальних значень і емоційного забарвлення.

Окремі морфеми можуть нести подвійну функцію – як граматичних засобів творення, так і лексичних. Морфеми -ed, -er можуть виражати граматичні категорії (-ed як дієслівне закінчення минулого часу і перфекта; -er – як прикметникове закінчення вищого ступеня порівняння) і, з іншого боку, утворювати лексичні деривативи: colored, foreigner. Таким чином, різниця між закінчення і суфіксом полягає в тому, що перше виконує граматичну функцію, а в другому переважає лексичне значення. Суфіксальний дериватив – це двох морфемне слово, що вживається як ціле і граматично рівнозначне простому слову в усіх можливих синтаксичних конструкціях. Морфеми ж, що несуть ознаки граматичних категорій часу, числа чи відмінка, визначаються як закінчення, оскільки вони утворюють не нові слова, а лише форми слів.[3;79]

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

1)Від суфікса, що походить з власної мови: darkness. У цих випадках наголос новотвору не змінюється, навіть у словах з трьома складами: commonness.

2)Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так і до запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу: movable, serviceable.

3)Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи при цьому наголос і/або голосний чи приголосний кореня: China – Chinese.

Коли до запозиченого слова, утвореного за допомогою іншомовного суфікса, приєднується ще один, власно мовний, суфікс, таке утворення називається корелятивним: president – presidency.

Суфіксація як словотвір значно ширша, ніж префіксація. Пропорційна частина власно мовних суфіксів також більша, ніж серед префіксів. Це означає, що активне запозичення латинських, грецьких та французьких суфіксів не витіснило словотворчі елементи власної мови, продуктивність яких може час від часу поновлюватись. Спостерігається і зворотній процес: власне англійські слова twofold, threefold витісняються словами, утвореними за допомогою романського суфікса –(b)le: double.

Підгрупи різних за походженнями суфіксів можуть утворювати один клас певної частини мови. За такими спільними ознаками розрізняються групи суфіксів, що утворюють:

1)Назви конкретних імен: -er (driver), or (sailor), -ing (darling), -ee (refugee), -ice (apprentice), -ician (politician), -ist (socialist), -ite (erudite), -ent (absolvent), -ant (emigrant). Ці іменники можна розподілити на дві підгрупи з переважаючими ознаками: а) той, що вказує на дію і б) той, що стосується її.