ПРО ОСОБЛИВОСТІ КОМП'ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ

Існує декілька стандартних засобів утворення жаргонних конструкцій характерних для мови хакерів. Сюди входить подвоєння дієслова, коли після завершеної фрази іде незалежна конструкція, що складається з двох однакових дієслів, які звучать як вигук, але не завжди мають знак оклику. Дуже часто ці конструкції складаються з англійських звуконаслідувальних дієслів, наприклад: "Bang, bang" або "Quack, quack". У деяких подібних конструкціях дієслова набувають додаткових або абсолютно нових значень, ніяк не пов'язаних з основним значенням дієслова.

Таким чином, мова хакерів – це свого роду професійний жаргон, де словниковий запас постійно поповнюється й удосконалюється і де норми термінологічно замкнутої лексичної системи сполучаються з професійною нормою жаргону. Співіснування цих двох професійних норм призвело до утворення професійної форми повсякденного невимушеного спілкування, де має місце літературно-професійне мовлення, побутово-професійне і фамільярно-професійне або жаргон.Згідно з висновком В.Єлістратова, арго "відбиває не тільки застиглу, завершену культуру, але і культуру в її динамічному розвитку. Арго – це мова людей, що знаходяться в процесі творення культури ... арго – це чернетка майбутньої культури". У зв'язку з цим, автор сподівається, що наука про арго – аргологія – "посяде гідне місце в науці про людську мову і людську культуру".27

Узагальнюючи вищеподане, можна зробити такі висновки:

- арго — це особлива лексично-семантично-словотвірна система;

- арго використовують з метою ідентифікації групової належності співбесідника та конспірації мовлення;

- арготизми мають особливе емоційно-експресивне забарвлення.

Як зазначає Тарас Ілик у статті "Соціальні варіанти мови та їх термінологічне окреслення"28, у наш час кількість власне арготичних слів (відомих обмеженому колу людей) дуже мала і, отже, можна вести мову тільки про арготичні підсистеми в межах жаргонів., що цілком справедливо для мови хакерів як арготичної підсистеми у межах комп'ютерного дискурсу.

Розглядаючи сленг (англ. slang, див. Додаток 1), автор тлумачить його так: 1) те ж, що й жаргон (у сучасній літературі переважно стосовно англомовних країн); 2)сукупність жаргонізмів, що відбивають грубувато-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення. Використовується переважно в умовах невимушеного спілкування. Сленг складається із слів і фразеологізмів, які виникли і початково використовуються в окремих соціальних групах, і відбиває ціннісну орієнтацію цих груп.

Проаналізувавши це визначення, Т.Ілик робить висновок, що термін "сленг" вживається на позначення тієї ж групи лексики, яку позначають терміном "жаргон", тільки це його англійський відповідник.

Подальший аналіз терміна "сленг" Т.Ілик ґрунтує на визначенні лінгвіста С.Стойкова, який позначає ним групові (корпоративні) говірки, які виникають у людей, що змушені жити разом (мисливці, рибалки, військові, моряки і под.), і зазначає, що це різновид жаргону. По суті ж це просто ширше тлумачення терміна "жаргон" (С.Стойков зараховує до його різновидів і арго).

Давню історію сленгу відзначає у своїй книзі "Дружні зустрічі з англійською мовою" Марія Колпакчі. Вона звертається до спадщини відомого англійського мовознавця, спеціаліста в області сленгу й упорядника словника сленгу Еріка Партриджа29: "Сленг був і в грецькій і в латинській мовах – адже люди завжди залишалися людьми, вони завжди прагнули пожвавити мовлення, забарвити його образними слівцями і висловами, переінакшуючи на свій лад незрозумілі "вчені" й офіційні слова. І в усіх мовах можна відзначити цю тенденцію живого мовлення".30

Простежуючи передумови створення англійського сленгу, автор зазначає: "Він народжувався і народжується в надрах самої англійської мови, у різних соціальних сферах і вікових групах як прагнення до стислості, виразності, іноді як протест проти слова що приїлося або надто довге, як бажання по-своєму охрестити предмет або його властивості. У молодіжних же колах, де сленготворчість особливо поширена, крім усього іншого явно виражене прагнення відокремитися від світу дорослих, "зашифрувати" свою мову, а також бажання просто збаламутити дзеркальну гладь респектабельної англійської мови.