ПРО ОСОБЛИВОСТІ КОМП'ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ

кабло кабель (з'єднання);

компутер, компухтер – комп'ютер;

файло – файл;

запозичення:

баг (bug) – помилка в програмному коді;

софт (soft ware) – програмне забезпечення;

утиліта (utility) – допоміжна програма;

юзер/усер (user) – користувач;

калькування:

еразити (erase)– знищити (файл);

контроль-брик (Ctrl-Break) – тимчасове переривання виконання програми;

кришити (crash) – несанкціоновано отримати доступ;

мессага (message) – повідомлення;

юзати (use) – використовувати.

Таким чином, специфічна лексика жаргону загалом грунтується на загальнонародній мові і відрізняється від неї експресивною метафоризацією загальновживаних слів (огризок – комп'ютер фірми Макінтош; назва походить від логотипу у формі надкушеного яблука; презерватив – антивірусна програма; жорнувати - про інтенсивну роботу жорсткого диска), усіченням чи спотворенням слів (соляра - операційна система Solaris; сервак – сервер), своєрідним словотворенням (висюк – збій у виконанні програмного коду).

Психологічною основою виникнення жаргону у певних групах носіїв мови є їх бажання бути дотепними, прагнення вразити співрозмовників свіжістю та яскравістю висловлювання, виявити зневагу або байдужість до предмета висловлювання, уникнути звичних, затертих слів і виразів.

Багато жаргонізмів і професіоналізмів має інтержаргонний характер. Інтержаргон – це один із соціальних варіантів мови, який об'єднує в собі частину слів кожного жаргону. Ці лексеми вживаються в різних жаргонах і є зрозумілі їх носіям.23 Проникаючи в розмовну мову, деякі слова жаргонного вжитку з часом стають набутком експресивного словника загальнонародної літературної мови як засобу типізації, що зумовлюється взаємодією двох тенденцій у функціонуванні мови — нейтральності і експресивності, стилістичного варіювання назв того самого поняття. Наприклад, глючити у комп'ютерному жаргоні має значення працювати з помилками; у ширшому вжитку – виходити з ладу, втомлюватись.

Специфічною рисою жаргону є його відкритий характер. На відміну від нього, арго (франц. argot — жаргон, первісно — жебрацтво; див. також Додаток 1) — умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. В основі арго звичайно лежить загальнонародна мова та її граматична система, проте воно істотно вирізняється словниковим складом. Якщо жаргон — суспільна забава, мовна гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, то арго є засобом спілкування антисоціальних елементів, що хочуть приховати свої наміри від решти членів суспільства. Це своєрідний мовний код.