ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА
Найбільшим внеском ученого у слов'янське мовознав¬ство е словник, який вийшов уже після його смерті,— «Материалы для словаря древнерусского язика» (1893— 1912). Незважаючи на те, що значний матеріал автор не встиг остаточно опрацювати, цей словник має велике зна-чення у вивченні лексики давньоруської й Інших слов'ян¬ських мов, зокрема старослов'янської.
О. М. Б о д я н с ь к й й (1808—1877) видав ряд ста¬рослов'янських пам'яток і написав розвідки у цій галузі: «О времени происхождения славянских письмен» (1855), «Новые открьітия в области глаголицы» (1856), «Московские глаголические отрывки» (1859), «Акт Зографского монастыря на Афоне» (1873).Ф. І. Б у с л а є в (1818—1897) багато працював у га¬лузі російської мови. Однак такі дослідження, як «О влиянии христнанства на славянский язик. Опыт истсрии языка по Остромирову евангелию» (1848), «Палеографиче-ские й филологические материальї для истории письмен славянских» (1855), «Историческая хрестоматия церковно-славянского й древнерусского язьїков» (1861), «Учебннк русской грамматики, сближенной с церковнославянской» (1869), свідчать, Ідо він зробив певний внесок і в розвиток слов'янознавства, застосував порівняльно-історичний метод при вивченні російської мови.
Відкриття багатьох пам'яток російськими вченими, дослідження і вивчення їх супроводжувалися дальшим порівняльно-історичним вивченням старослов'янської мови.
Значною подією в галузі слов'янознавства було видання нових праць, - серед яких з'являються дослідження і зару¬біжних учених,
Словенець Ф. М і к л о ш й ч (1813—1891) — віденський учений — плідно працював у галузі слов'янського мово¬знавства. У 1850 р. виходить його «Фонетика І морфологія старослов'янської мови», де автор широко використовує матеріал інших слов'янських мов. Ф. Міклошич написав першу «Порівняльну граматику слов'янських мов» (1852— 1874). Перший том цієї праці, «Фонетика», надрукований у 1852 р.; другий, «Морфологія», у 1856 р.; останній, «Синтаксис», у 1874 р. «Порівняльна граматика» Ф. Міклошича (у російському перекладі — «Сравнительная морфология славянских языков», 1884—1888), у якій перше • місце відведено старослов'янській мові, побудована в плані опису окремих слов'янських мов. Аналіз фактів старосло¬в'янської мови супроводжується аналізом фактів прасло¬в'янської мови.
Вихід «Порівняльної граматики» мав велике значення, бо сприяв поширенню порівняльно-історичного методу в слов'янознавстві.
У 1875—1883 рр. Ф. Міклошич здійснює друге видання, значно перероблене й доповнене окремим томом, присвяче¬ним словотворенню. Ця праця становить значний інтерес і для сучасних дослідників, особливо синтаксис і слово¬твір.
Велику увагу приділив учений дослідженню лексики, в результаті чого з'являються у 1862—1865 рр. «Старослов'янсько-греколатинський словник», а в 1886 р. «Етимо¬логічний словник слов'янських мов», який до останнього часу був єдиним повним етимологічним словником слов'¬янських мов; однак він дуже застарів.
Одночасно з працями Ф. Міклошича з'являються дослі¬дження німецького лінгвіста А. Шлей-хера (1821— 1868). Так, у 1852 р. була опублікована «Морфологія церковнослов'янської мови». Учений тут уперше для по¬рівняльно-історичного вивчення старослов'янської мови залучає великий матеріал з литовської мови, що пізніше набуло широкого застосування в науці й допомогло у роз¬в'язанні важливих проблем.
Питанням дописемного періоду слов'янських мов при¬свячено «Короткий нарис доісторичної долі півнїчно-східного відділу індогерманських мов», який вийшов у росій¬ському перекладі 1862 р.
70—90-ті роки XIX ст. характеризуються розвитком нового напряму у мовознавстві — молодограматизму, пред¬ставники якого звернули увагу на вивчення живих мов і діалектів.
Нові ідеї знайшли відображення і в славістиці.
П. Ф. Фортунатов (1848—1914) застосував на практиці нові мовознавчі принципи у вивченні старосло¬в'янської мови. Основними предметами його викладання були порівняльна граматика індоєвропейських мов, за¬гальне мовознавство, а також фонетика старослов'янської мови у порівняльному плані.
Серед його праць найбільш оригінальним є курс лекцій з старослов'янської мови, читаний ним у 1888-1890 рр. Цей курс опублікований після смерті автора, - “Лексции по фонетике старославянського (церковнославянскього) языка» (1919). У 1957 р. вони були перевидані у другому томі “Избрынных трудов). З-пд пера його вийшли такі статті: “Состав Остромирова евангелия” (1903), “Старославянськое тъ в 3-м лице глаголов» (1908), «О происхождении глаголицы» (1913).