ІСТОРІЯ СЛОВЯНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА
У 1843 р. О. Востоков видає Остромирове євангеліє — дорогоцінну пам'ятку XI ст., найдавнішу східнослов'ян¬ську рукописну книгу, додавши до неї лінгвістичний ко¬ментар ї словник.
Йому належить дослідження граматичної будови старо¬слов'янської мови: «Грамматические правила славянского язика, извлеченньїе из Остромирова евангелия» (1843), «Грамматика церковнославянского язь;ка, изложенная по древнейшим оного письменньзм памятникам» (1863), «Грам-матические обьяснения на три статьи Фрейзингенской рукописи» (1865).Багато зробив О. Востоков у справі датування різних пам'яток. Він сумлінно і плідно працював у галузі палео¬графії, тому цілком слушно І. І. Срезневський вважає його засновником слов'янської палеографії. Палеографічний аналіз І філологічне коментування супроводжує такі праці О. Бостонова: «О славянской рукописи XI в., содержашей перевод творений св. Григория Богослова» (1825), «Извес-тие о вновь открытых древних славянских рукотшсях» (1825), «Дополнения й поправки к известию о Супрасльской рукописи ХІ в.» (1826).
Неабияке значення для розвитку науки про старосло¬в'янську мову мала праця О. Востокова «Описание русских й славянских рукописей Румянцевского музея» (1842), у якій дослідник чітко розмежовує болгарську, сербську, російську (північну і південну) редакції (ізводи), що спри¬яло відмежуванню власне старослов'янської мови від її подальших видозмін, зокрема від сєредньоболгарської мови.
Протягом 1858—1861 рр. О. Востоков видав два томи «Словаря церковнославянского языка». Вчений брав участь у складанні «Словаря церковнославянского й русского языка» (1847), виданого Російською Академією.
В. І. Григорович (1815—1876) багато уваги при¬діляв вивченню слов'янських рукописів. Йому належить відкриття значної кількості і придбання ряду цінних ста¬рослов'янських пам'яток.
У 1848 р. він видав «Очерки путешествия по европейской Турции», де повідомляє про рукописи, що знаходяться в різних монастирях, і дещо про болгарські та македонські говірки.
В. Григорович досліджує питання відношення кирилиці до глаголиці. Йому належать такі праці, присвячені вивченню старослов'янської мови: «Изыскания о славянских апостолах» (1847), «О значений церковнославянского языка» (1851), «О древних памятниках церковнославянской лите-ратурьІИ1851), де дано класифікацію 12 кириличних і 7 гла¬голичних пам'яток на основі палеографічних даних і ана-лізу мови їх; «О древней письменности славян» (1852), «Славянские древности» (1879), «Славянские наречияз (1884).
І. І. Срезневський (1812—1880) все життя при¬святив дослідженню давніх пам'яток. Він відкрив і видав деякі найдавніші пам'ятки, вивчення яких сприяло попов¬ненню знань про старослов'янську мову: «Издания Реймского евангелия» (1846), «Древние письмена славянские» (1848) — і висловив думку, що глаголиця складена за зраз¬ком кирилиці в Болгарії в IX—X ст.; «Новые исследования о наречии старославянском» (1852). Згодом учений вирішив серйозно зайнятися вивченням глаголиці і глаголичних пам'яток. Найбільш відомі праці ї. Срезневського, при¬свячені цьому питанню, такі: «О глаголитскои письмен¬ности» (1856), «Древние глаголические отрьгвки, найденньїе в Праге» (1857), «Следьг глаголицьі в памягниках X в.» (1858), «Древние глаголические памятники» (1861 — 1863), «Древние глаголические памятники, сравнительно с памятниками кириллицы» (1866), «Добавочные заметки о древних глаголических памятниках» (1868), «О древней глаголиче-ской рукописи, хранящейся в Кневской духовной академии» (1876). Однак питання про час складення глаголиці зали¬шилося нерозв'язаним.
І. Среяневський дуже багато часу присвятив вивченню пам'яток кириличного письма. Тут слід назвати такі праці: «Сведения й заметки о малоизвестных й неизвестных па¬мятниках» (1864), «Древние памятники письма й язьїка юго-загтадных славян (ЇХ—XII вв.)» (1865), «Древние сла-вянские памятники юсового письма, с описаниемих й с замечаниями об особенностях их правописапия й языка» (1868), де дано аналіз мови і палеографічних особливостей 33 пам'яток XI—XIV ст., з яких раніше були відомі тільки чотири; «Несколько притюминзний о Супрасльской рукописи XI в.» (1872).
І. Срезневський був кваліфікованим палеографом. Його перу належить: «Известие о глаголическом четвероевангелие Зографского монастыря» (1855), «Вьшиски из списка Пандекта Антиохова XI в.» (1858), «Палеографические заметки, сделанные во время путешествия летом 1860 г.»,
«Глаголические буквы на Иверской грамоте 982 г.» (1861— 1863), «Отрывки из древнего глаголического служебника»
(1863) та ін.