Колористичний контраст і засоби його реалізації у російських поетичних текстах 70 80 х рр. ХХ ст. (белый — черный)

Виділені означення набувають образного звучання у контексті всього твору: але, як слушно зауважує Л.І.Єрьоміна, якісна характеристика, емоційна домінанта образу, є стійкою не тільки для даного епізоду, але й визначає поетичне осмислення всього контексту [7, 9].

Рідше спостерігається в образному застосуванні субстантивовані прикметники белый і черный. Так, у вірші М.Дудіна “На океан идет Сахара” субстантивати є усталеними моделями, які без особливих образних ускладнень називають людей за їх приналежністю до певної раси, скажімо, белый: “о народах, обладающих светлой, белой кожей, (в противоположность чернокожим, желтокожим и краснокожим)” [10, т.1].

И черный белую подцепит,

А белый черную возьмет,

И только листьев легкий трепет

На пальмах веером вразмет.

Однак М.Дудін не обмежується вживанням “прямим”, яке механічно відтворювало би взірець, уста¬лений у загальному вжитку: ця модель модифікується, вона зазнає зрушень. Колористичні номінації, які втратили в загальному мовленні внутрішню форму, актуалізуються завдяки яскравим індивідуальним порівнянням:

Под фламбоянами Дакара —

Две проститутки на углу.

Одна черна, как грех. Другая —

Белей прощения греха.

Цена страстей недорогая,

Жара несносна. Ночь — тиха.

До ядерної периферії поля белого і черного кольорів належать також і дієслівні форми белеть, чернеть:

Белеть — нелепо, а чернеть — не ново,

Чернеть — недолго, а белеть — безбрежно.

Все более я пред людьми безгрешна,

Все более я пред детьми виновна.

(Б.Ахмадулина)

Л.Татьяничева ці дієслівні форми об’єднує у вузькому фрагменті тексту з прикметниками:

Вдоль заграждений Освенцима,

Прошитых токами

Насквозь,Белела в черных клубах дыма