СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
26.Типи складнопідрядних речень. Спр - різновид складного речення, дві або більше предикативних частин якого поєднані підрядним зв'язком, і в якому одна частина підпорядковується іншій. Порівняно з сср спр мають об'ємнішу сукупність засобів зв'язку між частинами (сполучники і сполучні слова) і розгалуженішу систему семантичних відношень. Синтаксична нерівноправність частин спр виявляється в наявності голової та підрядної частин. Синтаксично залежну частину називають підрядною, а ту, що її підпорядковує - головною. Важливою формальною ознакою спр виступає сполучниковий та безсполучниковий зв'язок, що утворює два варіанти спр: безсполучникові спр конкурують з сполучниковими. Синтаксичні ознаки спр пов'язані з типами відношень між предикативними частинами, які оформлюють спеціалізовані сполучники (часові, причинові, цільові тощо) і сполучні слова. Відповідно до потреб вираження обставинних відношень підрядні сполучники поділяються на часові (коли, як доки, поки, після того як), допустові (хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що), причинові (бо, тому що, через те що, оскільки), мети (щоб, аби, для того, щоб), умовні (якщо, коли, якби, коли б, якраз), порівняльні (як, мов, мовби, немовби, неначе, начебто, нібито, ніби). У спр із цими сполучниками підрядна частина поєднується з головною підрядним зв'язком. Спр з сполучними словами займають у синтаксичній системі УМ окреме місце. Сполучні слова входять до структури спр - вони поєднують предикативні частини і, крім того, є членами речення у підрядній частині. У ролі сполучнихслів виступають займенникові слова в різних відмінкових формах і незмінні займенникові прислівники. Різновиди підряних частин: часові, причинові, мети, умовні, допустові, наслідкові, порівняльні, місця, відповідності (де передбачається зіставлення явищ переважно в кількісному та якісному планах, головна і підрядна поєднуються за допомогою сполучника що-то, елементи якого розставлені в різних предикативних частинах).
27.Складнопідрядне речення з кількома підрядними. Багаточленні спр характеризуються односторонньою змістовою та граматичною залежністю - одні частини пояснюють, інші пояснюються. Серед цих синтаксичнизх одиниць за структурно-змістовими ознаками виділяються речення, підрядні предикативні частини яких залежать безпосередньо від головної і зв'язуються з нею різними видами граматичного зв'язку. У головному реченні такі підрядні предикативні частини можуть пояснювати одне слово, словосполучення чи все головне речення в цілому. У таких реченнях сполучних підрядності чи сполучне слово мають обов'язково бути в першій предикативній одиниці, а в наступній їх наявність факультативна. Паралельна, як і однорідна залежність підрядних частин, може бути не ітльки по відношенню до головного ерчення, а й до підояжного, що виконує стосовно залежних предикативних частин функцію головного. Другий тип характеризується послідовною залежністб підрядних предикативних частин. Перша залежить від головного речення і є підрядною першого ступеня, друга від першої і є підрядною другого ступеня - і так далі. Вони можуть бути різні за граматичним значенням і однакові, одно- та різнотипні за структурою, але зберігається єдина система синтаксичного зв'язку їх між собою. Існує змішаний зв'язок предикативних одиниць, де виявляються різні комбінації з однорідною, неоднорідною і послідовною залежністю, І. е. : Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся і наслухаю, що робиться попереду.28.Безсполучникове складне речення. Такі синтасичні конструкції, компоненти яких об'єднуються в одне змістове й синтаксичне ціле без сполучників і сполучних слів, за допомогою інтонації та інших синтаксичних засобів. Інтонаціє є основною у зв'язку предикативних частин бср, вона може визначати характер синтаксичних відношень між частинами складного речення. 4 типи інтонації: перелічувальна, зіставна, обумовлена, пояснювальна. Залежно від змістових відношень між частинами безсполучникового складного речення, характерної інтонації та синонімами з сурядними і підрядними сполучниковими реченнями виділяють речення з однотипними (відтінки єднальні, перелічувальні, зіставні, протиставні) та різнотипними (умовні, часові, допустові, причинові, наслідкові, пояснювальні, з'ясувальні) частинами.
29.Складні речення з сурядністю та підрядністю (різні види зв'язку). Складносурядним називається таке складне речення, частини якого пов'язані між собою сполучниками сурядності. Прості речення, які входять до складу сср, можуть бути однотипними (двоскладними, односкладними) або різнотипними. Сполучники сурядності, що єднають частини, не належать жодній з них. Сср відкритої структури мають вільний порядок предикативних одиниць, які однотипно побудовані і мають значення одночасності, закритої - предикативні одиниці мають сталий, незмінний порядок, це завжди дві взаємозумовлені частини, пов'язані між собою граматичною будовою. У синтаксичних реченнях найчастіше виражаються відношення єднальні, протиставні й розділові, можуть також зіставні, приєднувальні, пояснювальні з різними додатковими відтінками значень. У складнопідрядних речень предикативні частини граматично залежні одна від одної: одна виступає головною, інша - підрядною. На основі структурно-семантичного принципу виділяються такі спр: з'ясувальні, означальні та обставинні. З'ясувальні та означальні - нерозчленовані, наявність і характер будови підрядної частини залежить від складу головної частини. Обставинні - розчленовані, віднесеність підрядної часини до всієї головної частини в цілому, І. е. : Чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає грім. Існують перехідні випадки - складнопідрядні речення з підрядною частиною приєднувальною (з несамостійною підрядною частиною, приєднаною сполучниками що, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, як), спр з зіставними відношеннями між частинами та спр з пояснювальними відношеннями між частинами.
30.Вставні конструкції. Вставні конструкції (слова, словосполучення, речення) виражають ставлення мовця до вираженої ним думки. Вони не виступають членами речення, тобто граматично не пов'язані з іншими словами, але мають змістовий зв'язок із реченням, що здійснюється за допомогою інтонації, яка залежить від інтонації всього речення. Вставні конструкції приєднуються до речення без сполучників або за допомогою сполучників сурядності (і, а) та підрядності (як). У ролі вставних слів найчастіше виступають модальні слова: мабуть, певно, безперечно, можливо, безсумнівно. Деякі дієслова можуть виконувати роль вставних слів, граматично відриваючись від інших слів у реченні: даруйте, дозвольте, бачу, може, розуміється, знаєте. Сполучники і частки: проте, однак, власне, мовляв, отже, втім. Вставні словосполучення і сполучення слів: чого доброго, коротше кажучи, з дозволу сказати, як правило, як звичайно, на лихо. Словосполучення бувають вільні і фразеологічні. Вставні речення, переважно означено-, неозначено- та узагальнено-особові, безособові. Вставлені конструкції - вживаються для доповнення, роз'яснення та уточнення предметного змісту речення. Вставні слова виділяються комами, а вставлені конструкції - тире або дужками.