СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА

М заводікраю газетяруозерізавданніпрізвищігазетярахморях

К заводекраюгазетяреозерозавданняпрізвищігазетяріморя

5.Відмінювання складених числівників. Складені кількісні числівники утворюються шляхом поступового називання кількості тисяч, сотень, десятків і одиниць у напрямку від більшого до меншого. Відмінюються кожен у своїй частині: вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім - восьми тисячам восьмиставм вісімдесяти вісьмом - вісьма тисячами вісьмастами вісімдесятьма вісьмома. Складені порядкові числівники утворюються від складених кількісних. Форми порядкового набуває лише останнє слово, і відмінюються тільки остання частина: у тисяча двісті тридцять шостому році.

6.Дієвідмінювання, дві основи дієслів. Дієвідмінювання - це система змінних форм дієслова. Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі і умовному способі - за родами. Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник не змінюють своєї форми за особами, не мають способу і тому не дієвідмінюються. Як дієвідмінювані, так і недієвідмінювані форми дієслів творяться від двох дієслівних основ: 1)основи інфінітива; 2)основи теперішнього часу. Основу інфінітива можна визначтити, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти. Основа теперішнього часу визначається шляхом відокремлення закінчення -уть (ють), -ать (ять) від дієслова теперішнього часу третьої особи однини. Від основи інфінітива творяться: 1)дієслова минулого часу; 2) дієслова умовного способу; 3)дієприкметники минулого часу; 4) дієприслівники доконаного виду. Від основ теперішнього часу творяться: 1) особові форми дієслів теперішнього часу; 2) особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду; 3)дієприкметники теперішнього часу; 4) дієприслівники недоконаного виду; 5)особові форми наказового способу. Залежно від системи закінчень в особових формах однини і множини дієслів теперішнього і майбутнього (простого) часу дієслова поділяються на дві дієвідміни. До першої належать дієслова, які в 3-й особі множини теперішнього або просто майбутнього часу мають закінчення -уть (-ють), а в 2-й і 3-й особі однини, 1-й і 2-й особі множини - суфікс -е: везу-везеш-везе-веземо-везете-везуть. До другої дієвідміни належать дієслова, які аналогічно мають закінчення -ать (-ять) та суфікс -и: роблю-робиш-робить-робимо-робите-роблять.

7.Дієприкметник. Це неособова дієслівна форма, яка поєднує в собі ознаки дієслова і прикметника. Він виражає ознаку предмета за виконуваною ним дією або тією дією, що спрямована на нього. Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану. Дієприкметник зберігає від того дієслова, від якого він утворений, і керування, властиве цьому дієслову. Як і прикметник, дієприкметник має категорію роду і відмінка і узгоджується з іменником, який пояснює, в роді, числі та відмінку. За ознакою стану дієприкметники поділяються на активні і пасивні, кожна з цих груп має теперішній і минулий час (майбутнього не мають). Активні дієприкметники вказують на ознаку дійового предмета, І. е. : люблячий батько, зві'яле листя. Пасивні виражають ознаку предмета, на який спрямована дія, закладена в самому дієприкметнику, І. е. вкрита очеретами хата. Дієприкметники вживаються переважно в книжній писемній мові, зокрема в науковому та діловому стилі, для лаконічного і чіткого оформлення думки. Дієприкметники здатні переходити в іменники та прикметники. Окрему групу пасивних дієприкметників становлять предикативні форми на -но (-ено), -то.8.Дієприслівник. Творення дієприслівників. Це незмінна дієслівна форма, яка об'єднує в собі ознаки дієслова і прислівника. Він вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом. Дієприслівники, як дієслова, мають категорії виду і часу. Часове значення в дієприслівника морфологічно не виражене. Дп недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу, їхнім формальним показником є суфікс -чи, І. е. : читаючи, списуючи, катаючи, ховаючи. Вони можуть означати довготривалу другорядну дію, яка відбувається одночасно з основною, вираженою присудком. Можуть виражати такі дії, тривалість яких більша за тривалість виражених присудком дій. Це конструкції зі значенням вклюяення, І. е. : Сторож, несучи снідання, стукнув собаку. Значно рідше вирадають другорядну дію, яка відбулася перед основною дією. Це конструкції зі значенням попередності другорядної дії, І. е. : Машина, петляючи вулицями, вилетіла на шосе. Дієприслівники доконаного виду творяться від основи минулого часу. Їхнім формальним показником є суфікс - ши (-вши), І. е. : сховавши, вийнявши, підглянувши, скатавши, викинувши. Як правило, дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, що передує основній, І. е. : Настя, вставши удосвіта, писала дрібними буквами на стрічках паперу відповіді на екзаменаційні питання. Можуть також - другорядну дію, що відбувається одночасно з основною або після неї, такі Дп стоять переважно після дієслова. Як і дієслово, Дп може керувати іменником і мати при собі пояснювальні слова, разом з якими утворює Дп зворот. В реченні виконує роль обставини. Інколи Дп та Дп звороти у функції обставини способу дії виконують функції порівнянь.

9.Прислівник. Розряди за значеннями. Самостійна частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, вирадаючи різні обставини, за яких відбувається дія. Семантика прислівників різноманітна, тому за значенням вони поділяються на кілька груп, які об'єднуються двома розрядами: означальні та обставинни прислівники. Означальні прислівники в свою чергу поділяються на групи якісних, кількісних і способу дії. Виступають у реченні обставинами або означеннями (якщо прислівник сполучається безпосередньо з іменником, І. е. : майже дитина, крюшон по-миргородському). До обставинних належать різні прислівники, що означають зовнішні просторові, часові обставини (вгорі, знизу, надворі, зверху, зранку, потім, згодом), внутрішні - причини і мети (спересердя, здуру, зопалу, навмисне).