СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
21.Односкладні речення. Види. Означено-особовими називаються оср, головним членом яких є особова форма дієслова, що визначає особу, яка виконує дію. Головним членом можуть виступати тільки дієслова у формі першої та другої особи однини й множини теперішнього і майбутнього часу і наказового способу. За структурою ці речення є повними, бо підмет і не потрібен. Усі о-ор можуть бути перетворені на повні, І. е. : Піду в кіно - Я піду в кіно. Узагальнено-особові - оср, головний член яких означає дію, що може стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу, І. е. : Вік живи - вік учись. Головний член виражений, як правило, дієсловом другої особи однини теперішнього часу або наказового способу. Це речення, що 1)означають загальне судження, правило, закономірність, пораду; 2)означають конкретну дію або стан самого мовця, І. е.: Ідеш отак по вулиці і бачиш небо. Неозначено-особові - головний член виражений дієсловом у формі третьої особи множини теперішнього часу або у формі множини минулого часу й умовного способу, І. е. : Завтра до вас подзвонять. Виконавець дії не називається. Безовобові - головний член називає дію або стан, котрі не мають виконавця чи носія, або реалізуються незалежно від них, І. е. : Надворі вечоріє. Інфінітивні - головним членом є синтаксично незалежний інфінітив, І. е. : Завтра мені їхати. Підняти вітрила. Де б знайти пальто? Піти б зараз на річку. Виражають необхідність, неминучість, бажання, нездатність виконати дію, спонукання. Іноді мають допоміжне дієслово бути, яке переносить дію в площину минулого часу. Номінативні - головний член яких виражений іменником у формі називного відмінка. Ці речення, називаючи предмет, повідомляють про його буття, наявність, І. е. : Ніч. Місячні доріжка. Спокійне море. Неповні речення.22.Другорядні члени речення та способи їх вираження. Другорядними називаються члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснюваних слів. Означення - це дчр, що вказує на ознаку предмета, І. е. : Суворих слів, холодних і жорстоких, перебираю низку, ніби чотки. Відповідає на питання який?чий?котрий?скількох?скільком?скількома?Поділяються на узгоджені (узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку, виражаються прикметником, дієприкметником, займенником, співвідносним із прикметником, порядковим числівником або кількісним числівником у непрямих відмінках) та неузгоджені (приєднуються до означуваного іменника зв'язком керування або прилягання, виражаються іменником у непрямому відмінку з прийменником чи без нього, інфінітивом, присвійними займенниками його, її). Прикладка - різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означеним іменником у відмінку й числі, одночасно означає, характеризує іменник і дає йому іншу назву. Додаток - другорядний член речення, що означає об'єкт, на який спрямована чи поширюється дія або ознака, знаряддя дії, відповідає на питання непрямих відмінків. Виражається: іменником з прийменником або без нього, іменниковим займенником, будь-якою субстантивованою частиною мови, І. е. : Відвідую хворого і вже другий день чую це бух-бух. , синтаксично нерозкладними словосполученнями, фразеологізмом, інфінітивом, І. е. : Я навчив його співати. Додатки бувають прямими і непрямими. Прямий додаток позначає предмет, на який дія спрямована безпосередньо і охоплює його цілком, непрямий - об'єкт, який тільки певною мірою причетний до дії. Обставина - дчр, що характеризує дію або ознаку з точки зору якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети й причини. Виражаються прислівником, дієприслівником, іменником, інфінітивом, фразеологізмами, синтаксично нерозкладними словосполученнями. За значеннями поділяються на обставини способу жії, міри й ступеня, місця, часу, мети, причини, умови, допусту.
23.Речення з однорідними членами. Однорідними називаються члени речення, які пояснюють один і той самий член речення і виконують однакові синтаксичні функції. Ознаки: займають позицію одного члена речення, пов'язані з одним і тим самим чр підрядним зв'язком або координуються, пов'язані між собою сурядним зв'язком, сполучниково або перелічувальною інтонацією, найчастіше мають однакове морфологічне вираження. Як правило, виражають однорідні поняття. У реченні оч об'єднуються у цілісний структурно-семантичний блок (ряд). Синтаксична функція всього ряду збігається з функцією будь-якого його члена. Граматичними засобами вираженнями однорідності виступають сурядні сполучники: а)єднальні: й, і, та, і-і, ні-ні, ані-ані; б)протиставні: а, але, та, однак, проте, зате. В)розділові: або, чи, або-або, чи-чи, то-то, не то - не то, чи то - чи то; г)градаційні (зіставні): як - так і, не тільки - але й, не лише - а й, якщо не - то, не стільки - скільки. При однорідних членах речення можуть бути узагальнюючі слова, які більш абстрактно вказують на їхню семантику і виконують функцію того ж члена речення, що й оч. Найчастіше - займенники все, всі, ніхто, ніщо та прислівники всюди, скрізь, завжди, ніде.
24.Звертання та його функції в реченні. Основним засобом вираження звертання є іменник у кличному відмінку або наділена його властивостями інша частина мови. Звертання можна вважати членом речення, своєрідність якого полягає в граматичній незалежності. Власне звертання позначають конкретну особу, до якої спрямоване мовлення, і розраховані на реакцію цієї особи; риторичне звертання використовуються як стилістикий прийом, спосіб відтворити стан мовця, його думки, почуття.25.Складносурядне речення. Складносурядне речення - різновид ср, дві або більше частин якого поєднані сурядним зв'язком і синтаксично не залежать одна від одної. Головною ознакою сср є синтаксична рівноправність поєднуваних сурядним зв'язком предикативних часитин щодо всього складу речення. Формальними ознаками сср є сполучниковий і безсполучниковий зв'язок предикативних частин, кількісний їх склад (дві предикативні частини - закритий сурядний зв'язок, необмежена кількість - відкритий). Семантичні ознаки пов'язані з типом відношень між предикативними частинами, які оформлюються спеціальними семантичними сполучниками (єднальними, протиставними і розділовими). Деякі елементи легко приєднуються до сурядних сполучників і утворюють нестійкі сполучникові поєднання: і тому, а тому, і через те. Сполучникове сср є основним виявом сср. З-поміж сполучникових сср виділяються семантичні і асемантисні. Виділяються ссп з зіставними, протиставними, розділовими, приєднувальними та градаційними сполучниками. Сср із зіставним сполучником а вказує на зв'язок неконтрастних явищ. У сфері зіставних відношень простежуються зближення зіставного сполучника а із сполучником і у зіставному значення. Сср із сполучниками а, але, та, проте, однак, зате виражають протиставні відношення. У цих конструкціях поєднуються сурядні частини контрастного плану. У межах сср сурядні частини вступають у такі основні семантико-синтаксичні відношення: часові, зіставні, протиставні, розділові, причинно-наслідкові .