Ринок як форма організації суспільного виробництва

Успіху в конкурентній боротьбі досягають ті, хто зуміє швидше збільшити випуск при одночасному зменшенні витрат і цін за рахунок впровадження нових технологій, ефективних методів організації праці. Поведінку продавців за цих умов відображає нова крива пропонування, що проходить нижче та лівіше за стару (рис. 3).

В результаті збільшення виробництва зростає пропонування, воно поступово зрівнюється з попитом, і встановлюється нова ринкова рівновага.

Таким чином, ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну цін, забезпечує відповідну реакцію виробництва й пропонування.

Попит і пропонування – дві протилежні сили, які викликають зростання і падіння цін. Вони однаковою мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. Коли при аналізі він враховується, то ця умова порушується. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування. Причому чим триваліший період часу, що аналізується, тим сильніший вплив пропонування на ціни порівняно з попитом. Причина полягає в тому, що саме виробництво визначає в кінцевому підсумку динаміку потреб, які вже потім виступають у вигляді попиту. Водночас, як ми бачимо, попит і пропонування залежать від динаміки ціни. У випадку з пропонуванням ця залежність є прямою, а у випадку з попитом – оберненою.

Еластичність попиту і пропонування.

Ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї характеризує еластичність попиту (Е). Еластичним вважається попит, зміна обсягу якого виражена у відсотках, перевищує відсотковий вираз зниження цін *, тобто коли Е > 1. Якщо показники зменшення ціни і збільшення попиту дорівнюють один одному(тобто зростання попиту тільки компенсує зниження цін), то еластичність попиту називають одиничною. У випадку ж, коли обсяг зменшення ціни перевищує показник приросту попиту, то останній є нееластичним (Е < 1)

Ступінь зміни пропонування певного товару під впливом зміни ціни характеризує еластичність пропонування (Епр). У випадку, коли обсяги збільшення пропонування, виражені у відсотках, перевищують обсяги зростання ціни, пропонування вважається еластичним. Якщо ж приріст пропонування дорівнює приросту цін, то еластичність пропонування називають одиничною (Епр + - 1). Коли приріст пропонування менший за приріст цін, то має місце нееластичне пропонування (Епр < 1).

* Еластичність попиту для різних товарів не однакова. Вона залежить від виду товару (першої необхідності чи ні), ступеня задоволення потреби на товари, від наявності товарів-субститутів.

3. Ринкове саморегулювання і державне регулювання економіки.

Батьком теорії „вільного ринку” був класик політичної економії А.Сміт. Природною рушійною силою господарського розвитку, на його думку, є прагнення індивіда до досягнення своїх економічних інтересів. Головними рисами людини він вважав самолюбство та егоїзм. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина примножує як свій добробут, так і багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня. Розуміючи, що за умов свободи господарської діяльності і свободи торгівлі окремі індивіди можуть домовлятися про підвищення цін або окремий підприємець буде прагнути до безмежного привласнення прибутку, А.Сміт вважав, що інтереси таких індивідів певною мірою гармонізує конкуренція, що вона є регулятором особистого егоїзму, завдяки чому досягається економічна рівновага. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність і т.п., тобто відбувається саморегуляція економіки. Проте ринкова економіка не є середовище, де кожен суб’єкт може робити те, що йому заманеться, адже ринок є власним охоронцем та наглядачем. Всі діяння господарюючих суб’єктів підпорядковані вимогам певних економічних законів, які лежать в основі дії механізму ринку:

– закон грошового обігу, що виражає взаємозалежність між масою товарів і послуг, рівнем цін та швидкістю обігу грошей;– закон вартості, згідно з яким обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно необхідними затратами праці. Дія цього закону проявляється через коливання цін навколо вартості. Саме він виконує такі функції як регулювання пропорцій суспільного виробництва, облік і регулювання суспільної праці, стимулювання НТП і ефективності виробництва, диференціація товаровиробників;