Ринок як форма організації суспільного виробництва
Вступ
Сучасна ринкова економіка являє собою дуже складний організм, який складається з величезної кількості різних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, взаємодіючих на фоні системи правових норм бізнесу, і об’єднаних єдиним поняттям – ринок.
Ринок – один з найдивовижніших соціальних винаходів в історії людства. Доринкові античні суспільства, як правило потерпали від труднощів двох типів. Якщо ними керувала традиція, то ці суспільства здебільшого були інертними, пасивними, незмінюваними. У традиційній економіці справді дуже важко втілити в життя якісь нововведення. Командній системі (давній чи сучасній) притаманна інша вада . В економічному механізмі присутня політична сила у вигляді численної бюрократії чи владних структур, які можуть втручатись у повсякденне життя.
Ринкова система має дві великі переваги: вона високодинамічна та здатна до саморозвитку. Тобто, з одного боку вона забезпечує широкий шлях для легких змін у системі, з іншого – дозволяє провадити економічну діяльність без будь-якого нагляду за нею. Саморегульований ринковий механізм не потребує величезних зусиль на планування чи усунення неминучих неузгодженостей.
Але питання розвитку сучасних ринкових відносин є дуже актуальні сьогодні, тому що крім переваг, ринкова система має недоліки, зумовлені її позитивними якостями. Вона ефективна та динамічна, проте водночас позбавлена моральних цінностей. Вона не визнає інших прав на товари та послуги, які виробляються у суспільстві, крім прав багатства і доходу. Такий ринок створює дуже серйозні проблеми. Ось чому кожне ринкове суспільство до певної міри втручається у дію системи цінового раціонування.
Метою роботи є розкриття сутності ринкового механізму, його функціонування в умовах взаємодії з державним регулюванням економічних процесів, аналіз можливостей ринку та визначення меж його дії.
1. Ринок, його економічна сутність, види та функції
Економічний зміст поняття “ринок”. Ринок, як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав істотних кількісно-якісних змін, що не могло не позначитись на його визначенні в останні понад два століття. У працях А.Сміта і Д.Рікардо термін “ринок” не набув чіткого політ економічного визначення, оскільки його відносили до зовнішніх, поверхневих явищ ринкової економіки, а тому використовували для характеристик ринкового попиту.
Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст О.Курно. На його думку, цей термін позначає “будь-який район, на якому взаємовідносини покупців і продавців вільні, тому ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко й швидко вирівнюватися”. Англійський економіст А. Маршалл стверджував, що “чим досконаліший ринок, тим сильнішою є тенденція до того, щоб у всіх його пунктах в один і той самий час платили за одну й ту саму річ однакову ціну” [5, с. 7]. Американський економіст П.Хейне стверджував, що “ринок – це набір взаємозв’язків, або процес конкурентних торгів”. Наведені визначення об’єднує те, що всі вони виходять із тлумачення західними науковцями предмета економічної науки, тобто без акцентування на вивченні виробничих або економічних відносин. Крім того, у перших двох визначеннях наголошується на тенденції до вирівнювання цін, тобто називається важлива функція ринку. При цьому не слід обмежувати ринок лише сферою товарного обміну, оскільки ринок передбачає грошовий обіг, у тому числі ринок цінних паперів.
Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. Історично слово “ринок” характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці (власники товару) і покупці (власники грошей). Тут у результаті досягнутої домовленості встановлювалися ціни на товар, який в обмін на гроші переходив у руки покупця.
Внаслідок розвитку засобів зв’язку необхідність певного фізичного місця зустрічей для взаємодії продавців та покупців тає несуттєвою. Учасники товарно-грошових відносин одержують можливість контактувати й вирішувати свої проблеми іншим чином. “За наявності сучасних засобів зв’язку і транспорту, – пише Ф.Котлер, – купець може ввечері дати рекламу по телебаченню, зібрати сотні замовлень по телефону і вже на наступний день розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем” [3, с. 17].
Саме тому сьогодні економісти під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори відомого підручника пишуть, що ринок – це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред’явників попиту) і покупців (постачальників) окремих товарів і послуг.Це – вузьке тлумачення категорії “ринок”. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування.