МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

67.ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННІ КРАЇН АЗІАТСЬКО - ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ

у 1989 році був створений Союз Арабського Магрибу між Алжиром, Лівією, Мавританією, Марокко та Тунісом, якому не вдалося досягти поставлених результатів: і досі існують п'ять окремих ринків. С 1981 року функціонує Рада Співпраці між арабськими державами Саудівською Аравією, Кувейтом, Катаром, Бахрейном, ОАЕ та Оманом. У 1992 році було оголошено про створення Організації Економічної Співпраці центральноазійських держав (ОЕС-ЕКО), ініціаторами якої були Іран, Пакистан та Туреччина. У Східній Азії найбільш успішно майже 30 років дує Асоціація країн Південно-Східної Азії – АСЕАН, до якої входять Сингапур, Малайзія, Індонезія, Тайланд, Бруней та Філіпіни. Азійсько-Тихоокеанське Економічне Співробітництво (АТЕС) було створено в 1989 році на пропозицією Австралії як міжурядова організація, що об'єднує 21 країну: 12 початкових членів – Австралію, Бруней, Канаду, Індонезію, Японію, Малайзію, Нову Зеландію, Філіпіни, Сингапур, Південну Корею, Тайланд та США, та нових: Китай, Гонконг, Тайвань, Мексику, Чилі, Папуа-Нову Гвінею, В'єтнам, Перу та Росію. АТЕС формально має консультативний статус, але визначає регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності тощо. Статистичні дані та прогнози свідчать про те, що АТЕС поступово стає стрижнем економічного зростання світу.

68.СНД ТА УЧАСТЬ У НЕЇ УКРАЇНИ.Процессы взаимного экономического сотрудничества на базе су-ществования новых независимых государств начались с осени 1992 г. В 09.1993 г. на уровне глав государств и правительств был подписан Договор о создании экономического союза стран СНГ. Он декларировал поло¬жение о поэтапном формировании общего экономического про¬странства: зона свободной торговли — таможенный союз — платежный и валютный союзы и, наконец, — общий рынок товаров, услуг и капиталов. Предполагалось сво-бодное перемещение товаров, услуг, капиталов, со¬гласование денежно-кредитной…, сближение ме¬тодов регулирования экономической деятельностью. Государства СНГ унаследовали от Союза ССР единую энергети¬ческую систему, единую систему транспорта, связи, телекоммуни¬каций, взаимосвязанные народнохозяйственные комплексы, общую систему нафто- и газопроводов, свободу передвижения рабочей силы, единую техническую стандартизацию. Свои экономические цели и приоритеты, сознавали невозможность лик¬видации исторически сложившегося разделения труда между быв¬шими союзными республиками. Взаимозависимость и взаимозаме¬няемость между бывшими союзными республиками была столь важна и велика, что понимание необходимости если не восстанов¬ления в полном объеме, то хотя бы поддержания основных хозяй¬ственных связей было достаточно сильно. Факторы, осложняющие развитие интеграции между странами Содру¬жества: *в интеграции на постсоветском пространстве участ¬вуют органы, заметно отличающиеся друг от друга по экономичес¬кому потенциалу, структуре хозяйства, уровню экономического раз¬вития. *интеграция в СНГ осуществляется в условиях глубо¬кого экономического кризиса. Он породил дефицит материальных и финансовых ресурсов, увеличил разрыв между странами в уров¬нях развития и жизни населения. * в странах СНГ не завершены рыночные преобразова¬ния. Имеются расхождения в подходах к темпам и путям их осу¬ществления. Это породило различия в национальных хозяйственных механизмах, что препятствует формированию единого рыночного пространства. *существует определенное противодействие веду¬щих мировых держав интеграционным процессам стран СНГ. Им не нужен единый сильный конкурент на международных рынках, в том числе и на постсоветском пространстве. Соглашение о создании зоны свободной торговли было принято 15 апреля 1994. Соглашение о ЗСТ рассматривалось как переходный этап к формированию таможенного союза. Таможен¬ный союз мог быть создан государствами, которые выполняют ус¬ловия о ЗСТ. Со времени подписания соглашения о ЗСТ между странами СНГ наметились две основные тенденции в развитии взаимной торговли между странами Содружества:1 связана с объективным желанием государств Содружества регулировать вопросы взаимной торговли через многосторонний механизм зоны свободной торговли. Однако меха-низм функционирования такого режима пока несовершенен и тре-бует доработки. 2.многие государства СНГ не желают себя связывать многосторонними обязательствами через многостороннюю ассоциацию свободной торговли. Внешним достижением интеграционного процесса в рамках СНГ стало образование в апреле 1997 г. “Союза двух” России и Бело¬руссии. В экономической сфере задачами Союза, в частности, являются: • обеспечение динамичного экономического развития госу¬дарств участников Союза; • создание равных условий и гарантий деятельности хозяйству¬ющих субъектов; • создание и развитие общей инфраструктуры, системы, систе¬мы связи, единого научно-технологического и информацион¬ного пространства.

69.ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ.

Країни Латинської Америки першими з країн, що розвиваються, пішли шляхом регіональної економічної інтеграції. З 1960-х років активно формуються і розвиваються великі та малі регіональні й субрегіональні інтеграційні угруповання:• Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР, 1960 р.); • Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ, 1960 р.); а з 1980 року - Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ; • Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРІФТА, 1965 р.); а з 1973 р. -Карибський спільний ринок (КАРІКОМ;• Андська група (Картахенська угода, 1969 р; • Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС, 1975 р.), до якої увійшли 26 країн Латинської Америки. Аналіз латиноамериканських інтеграційних угруповань ускладнюється істотними змінами їх політики, орієнтації, складу, а також назв. Дослідження міжамериканського банку розвитку виявило три моделі інтеграції у Латинській Америці: зона вільної торгівлі (ЛАВТ, КАРІФТА); спільний ринок (Андська група, ЦАСР, КАРІКОМ); модель часткових економічних преференцій (ЛАДІ).