Поняття етноcу і нації. Міжнародні відносини України
Етнос існує за всіх формацій і соціально-політичних ре¬жимів. Л. Гумільов визначав етнос як біологічну одиницю, що таксономічне стоїть нижче виду, а сам ет¬нічний поділ людства — як один із способів адаптації у ланд¬шафтах (не стільки у структурі, скільки у поведінці). Фено¬мен етносу належить до біогеографічних, а не історико-соціальних явищ.
Кожний етнос має оригінальну структуру, яка сприйма¬ється людьми як етнічна цілісність. У тих випадках, коли структура стирається й етнос опиняється на межі асиміляції іншими спільнотами, залишається інерція, тобто традиція. Доти, доки інерція не вичерпається, люди відноситимуть себе до даного етносу. І при цьому не має значення, чи гово¬рять ці особи мовою своїх предків, чи додержують їх обря¬дів, чи шанують свої древні пам'ятки, чи живуть на землі, яка є їх батьківщиною.
Етноси характеризуються спільністю поведінкових рис, що передаються від покоління до покоління з допомогою механізму умовно-рефлекторної сигнальної спадковості. Ці риси не випадкові, вони виробляються у процесі адаптації людей у етнічному та ландшафтному середовищі й утворю¬ють стереотип поведінки етнічної спільноти. Стереотип по¬ведінки є фундаментом етнічної традиції, яка включає куль¬турні й світоглядні засади, форми співжиття і господарст¬ва — неповторні за своїми особливостями у кожному етносі.Поведінка, тобто здатність пристосувати організм до но¬вих умов, є результатом біологічної ознаки — здатності до мінливості. Проте остання не безмежна, і тому історія знає і процеси вимирання етносів. Поява ж нових етнічних спіль¬нот означає, що завдяки здатності до мінливості трансфор¬мувався стереотип поведінки, а отже, виникла нова тради¬ція або сигнальна спадковість, тобто нова культура, яка до¬корінно відрізняється від попередньої. Цим визначається і перехід людини з одного етнічного колективу до іншого.
Звідси випливає, що немає людей поза етносами. Особа може не знати про своє походження, забути рідну мову (або не знати її зовсім), не мати характерних для даного етносу релігійних уявлень, але поведінка у колективі — обов'язкова умова її буття. А оскільки саме характер поведінки визначає етнічну приналежність, то всі люди причетні до етносфери. Такий підхід дає можливість розглядати етнос як явище глобальне, що має власні закономірності становлення, тобто появи, видозміни й зникнення (етногенезу).
Соціальні й етнічні процеси різні за своєю природою. Якщо спонтанний суспільний розвиток безперервний, глобальний, у цілому прогресивний, то етнічний — дискретний, хвиле¬подібний і локальний. Збіг між суспільними та етнічними ритмами випадковий (наприклад, розпад західної частини Римської імперії і одночасно зникнення давньоримського етносу). Як правило, розпад імперій і зникнення певного соціуму активізує етнічні процеси (це переконливо засвід¬чує історія етнічного розвитку в Україні), стає їх каталіза¬тором.
Загальна ознака динамічного стану будь-якого етносу — здатність нової популяції до так званої "зверхнапруги", яка виявляється або у перетворенні природи, або у міграціях, теж пов'язаних зі зміною ландшафту на освоюваних терито¬ріях, або у підвищеній інтелектуальній, військовій, організа¬ційно-державній, торговій та іншій діяльності. Майже всі відомі етноси згруповані у своєрідні конструкції — "культу¬ри", або "суперетнічні цілісності". Спочатку етнос займає район, де він з'явився і контактує, не завжди мирно, із сво¬їми "однолітками". Згодом, набравши сили, він мігрує, зали¬шивши на батьківщині частину свого складу. При цьому він обов'язково втрачає частину, і досить значну, свого первіс¬ного запасу енергії. Деякі етнічні групи гинуть, а інші, опи¬нившись в ізоляції від могутніх сусідів, перетворюються на ізольовані, реліктові етноси, які не мають ні приросту насе¬лення, ні саморозвитку суспільного буття, а модифікації від¬буваються лише за впливу сусідів.
Отже, етногенез можна зрозуміти як взаємодію великої кількості етногенезів у тих чи інших регіонах. Ритмічності тут немає. Спостерігається не саморозвиток, а вплив своє¬рідних поштовхів, після яких інерція поступово згасає. Для спонтанного суспільного розвитку по спіралі етносфера і етногенез є фоном.
Етнос завжди взаємодіє з ландшафтом і техносферою. Ці зв'язки не випадкові й залежать від характеру адаптації і рівня розвитку продуктивних сил. Отже, етнос не випадко¬ве зібрання людей, а явище розвитку географічної оболонки планети, що здійснює на ній перебудови, порівняльні з гео¬логічними переворотами. Це особлива система із соціаль¬них і природних одиниць з притаманними їм елементами, цілісність різних за смаками і здібностями людей, продуктів їх діяльності, традицій, географічного середовища, етнічно¬го оточення і ступеня пасіонарності.
Різні етноси мають різні показники рівня активності. Ця теза має основоположне значення для розуміння своєрід¬ності розвитку етносів у соціальному, економічному, куль¬турному та політичному аспектах. І якщо один етнос нама¬гається пристосуватися до іншого, в якого інший рівень ак¬тивності, або, що ще гірше, нав'язати іншому народові свої стереотипи етнічного розвитку, то це спричиняється до не¬гативних наслідків, адже порушує природний розвиток ет¬носу. В цьому зв'язку особливої актуальності набуває думка Л. М. Гумільова про необхідність збереження етносом свого досвіду, своїх традицій суспільного життя: "Механічне пере¬несення в умови Росії західноєвропейських традицій пове¬дінки дало мало доброго, і це не дивно. Адже російський суперетнос виник на 500 років пізніше. І ми, і західноєвропейці завжди цю різницю відчували, усвідомлювали і за "сво¬їх" один одного не вважали. Оскільки ми на 500 років мо¬лодші, то, як би ми не вивчали європейський досвід, ми не зможемо зараз домогтися добробуту і звичаїв, характерних для Європи. Наш вік, наш рівень пасіонарності передбача¬ють зовсім інші імперативи поведінки... Звичайно, можна спробувати "увійти в коло цивілізованих народів", тобто у чужий суперетнос. Але, на жаль, ніщо не дається дарма. Треба усвідомлювати, що ціною інтеграції Росії із Західною Євро¬пою в будь-якому випадку буде повна відмова від вітчизня¬них традицій і наступна асиміляція".