Місце україни в глобалізаційних процесах
До розряду найбільш пріоритетних глобальних проблем людст¬ва, які мають особливо великий перспективний або, навіть, вічний характер, дослідники відносять глобальну проблему сталого розвитку світу, який визначається сьогодні і в майбутньому не стільки еко¬номічним зростанням держав і країн та забезпеченням розширеного відтворення в його традиційних вартісній і натурально-фізичній формах, скільки з соціально-економічним прогресом людства, за¬безпеченням розширеного відтворення інтелектуальних ресурсів та інтелектуального потенціалу, а також зростання якості і конкурен¬тоспроможності розвитку, якості людського життя, розвитку люди¬ни як найвищої соціальної цінності. При цьому розуміється і по¬кращення глобального навколишнього середовища.
Ще одна особливо пріоритетна універсальна глобальна проб¬лема, які вчені приділяють найбільшу увагу, є проблема підвищення рівня суспільної організованості і керованості світовим співтова¬риством і його розвитком. У сучасній глобалістиці цю проблему називають глобальним управлінням. Людство повинно знайти ефективну форму глобального управління, що має забезпечити синхронізований, справедливий розвиток для всіх на¬цій і країн, а не лише для країн «золотого мільярда».До другої групи глобальних проблем сучасна глобалістика відносить такі проблеми природно-економічного характеру як енергетична, продовольча, екологічна, сировинна, Світового оке¬ану, ресурсна, інформаційна, технологічна. Багато дослідників-глобалістів схильні ставити на перше місце в цій групі проблем саме глобальну екологічну проблему, виходячи з безперспектив¬ності продовження «технократичного» розвитку суспільства і йо¬го загроз.
Глобальна соціалізація розвитку висуває на передній план і третю групу глобальних проблем соціального характеру, яку справедливо називають «глобальною соціальною бомбою», під¬кладеною під майбутнє людства. Сюди входять глобальна демографічна проблема, проблеми боротьби цивілізацій, релігій, міжнаціональних відносин, демократії, духовності, культури, захисту здоров'я, організованої злочинності, корупції, безробіт¬тя і зубожіння людей світу. Традиційно глобалістика найбільшу увагу приділяє демографічній проблемі в аспекті перенаселення планети. Але сьогодні, коли Китай (1.3 млрд. чоловік населен¬ня) і Індія (1,1 млрд. чоловік населення) поступово виходять у лідери світового розвитку і демонструють здатність вирішувати продовольчі проблеми і проблеми розвитку, на перший план ви¬ходять глобальні проблеми соціальної якості життя — освіта, здоров'я, безпека людини, боротьба з організованою злочинніс¬тю, з тіньовою економікою, можливості розвитку народного підприємництва.
Сучасна глобалістика цілком обгрунтовано концентрує свої зусилля на проблемах глобального розвитку, його якості і безпе¬ки. Ця пробле¬ма світу в дослідженнях глобалістів була започаткована глобалістами — алярмістами Римського клубу (1968 р.), які досліджували песимістичні моделі, в яких можливості соціально-економічного розвитку визначаються лише економічним зростанням і демографічними факторами. Ці моделі вже застаріли. За останні 30 років були розроблені десят¬ки нових моделей. Їх значення скоріше методологічного, ніж практич¬ного характеру. Наполягання на «нульовому» глобальному зрос¬танні заради екології нікого не втішає. Менш розвинені країни ніколи не погодяться відмовитись від розвитку в ім'я ілюзорної «стійкості світу», про це переконливо сказав Дж. Холліман ще в 1972 році. [ “Економіка” За ред. З.Г. Ватаманюка.]
Друга різновидність концепцій сучасної глобалістики — «ма¬ксималістські підходи» до вирішення глобальних проблем людс¬тва. Це концепції «глобальної рівності» і вирівнювання рівнів розвитку «центру» та периферії для збереження навколишнього середовища. Недолік цього підходу — відхід від реальності і од¬нобічний максималізм країн, що розвиваються.
Третя група концепцій глобалістики базується на ідеях тісного взаємозв'язку соціально-економічних і екологічних процесів роз¬витку. Це відповідає сучасному рівню осмислення глобальних проблем, але все ще є недостатнім, бо не досягає комплексного системного рівня бачення і все ще трактує глобальні проблеми кожну зокрема, визначаючи лише зв'язок між ними, а не єдину їх систему.
І лише з початком 90-х років з'являється четверта група кон¬цепцій глобалістики, базована на системному комплексному під¬ході до досліджень і прогнозування процесів глобалізації. Досить багато дослідників-глобалістів є прибічниками універсального — міждисциплінарного підходу. Але, на жаль, як вищий прояв універсалізму в 90-ті роки прибічники цього підхо¬ду бачили лише екологізацію глобалістики, висунувши глобальну концепцію екологічного розвитку, як противагу одностороннім теоріям глобальної економіки і глобальної економізації роз¬витку. Деякі вчені вважають помилкою ставити знак рівності між обмеженою концепцією глобального розвитку і системністю та комплексністю глобальних процесів і їх досліджень з позицій глобалістики. Вже в 1993 році дослідниками України була висунута концепція еколого-економічного розвитку, яка була опублікована в журналі «Вісник Національної Академії наук України». Сьогодні уявлення про глобальний розвиток пішли ще далі і охоплюють вже не тільки соціальну, а й духовно-інтелектуальну сферу.
За останнє десятиріччя в світовій глобалістиці особливо по¬силилась тенденція до пошуку шляхів підвищення організова¬ності світового співтовариства. На перший план вийшла окрема синтетична проблема — глобальної керованості світом і світо¬вим розвитком. У подальшому розпад СРСР. Глобальний транс¬формаційний хаос ще більше посилив потреби в таких дослі¬дженнях та в пошуках «світового уряду». Виникла дуже гостра проблема співвідношення глобалізації і національного суверені¬тету держав.