Місце україни в глобалізаційних процесах
Друга школа глобалістики представляє основну концепцію «Сталого розвитку». Вона розроблена під керівництвом Л. Брауна в Інституті всесвітніх спостережень (Вашингтон, США), який провів ряд проектів «Стан світу». Міжнародна комісія ООН з навколишнього середовища і розвитку використала цю глобаль¬ну концепцію для підготовки доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987 р.). Генеральна Асамблея ООН прийняла спеціальну резолю¬цію «Екологічна перспектива до 2000 року і надалі» (1987 р.), згід¬но з якою сталий розвиток повинен стати керівним принципом діяльності ООН, урядів і приватних підприємств, організацій та установ.
Визнаючи висновок про існування планетарних меж еконо¬мічного зростання, представники цієї школи (Л. Браун) заявили про неефективність і недорозвиненість традиційного людсь¬кого суспільства як причину і наслідок надмірного демографіч¬ного зростання. Критичний поріг сталого зростання світового сус¬пільства вже пройдений, тому що людство споживає значно більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціонування гло¬бальних екосистем. Необхідно, як вважають прибічники цієї тео¬рії, зупинити глобальний демографічний вибух в країнах, що роз¬виваються, і піддати критиці концепції економічного зростання західного типу.
Дещо однобічний екологічний ухил цього напряму призводить до його відомої обмеженості. Разом із тим приваблює запропонована поступовість, поетапність, еволюційність змін. Вищою метою про¬грами сталого розвитку її ініціатори бачать у пошуках нових шляхів, які б забезпечили прогрес людства не тільки в елітарних регіонах і в короткі періоди (цикли), а на всьому глобальному просторі і на довгу перспективу. Ця школа глобалістики може вважатись передвісницею еколого-економічної школи, яка виникла вже в 90-ті роки і яка прагне довести можливість поєднання екологічних і економічних інтересів у процесах глобального розвитку. Цей напрям є актуальним і сьогодні. Ми підтримуємо його в наших дослідженнях.
Школа універсального еволюціонізму в глобалістиці розвива¬ється під керівництвом академіка Н. Мойсеева на базі ноосферного вчення В.Вернадського.
Піддаються критиці доповіді Римському клубу за їх розумін¬ня пасивної ролі природи і її пасивної реакції на результати діяльності людства. Глобальну природу слід розглядати як самооргані¬зовану систему, реакція якої хоч і непрогнозована через величезну кількість критичних порогових факторів, але неминуча в довго¬строковому плані. Ініціатори концепції закликають враховувати зворотну реакцію біосфери на процеси глобального розвитку.
Ця школа є антагоністичною щодо концепції сталого розвит¬ку, вважаючи останню «опаснейшим заблуждением современности», а розмови про сталий розвиток нагадують глобалістам-еволюціоністам поведінку страуса, що ховає голову в пісок.Сумісний розвиток глобального людського суспільства і біо¬сфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефектив¬ним. У результаті конструктивної коеволюції може бути сформо¬вана ноосфера, ноосферна економіка і ноосферна цивілізація, яка відкриває шлях до якісно нового розвитку. Цю школу називають ще школою глобальної екології. Вона запропонувала теорію глобальних рішень і компромісів. Ця школа розробила і запро¬понувала моделі глобальних наслідків ядерної війни, «ядерної зброї» і «ядерної зими», а також соціологію глобального комп¬ромісу. Доведена можливість світових угод кооперативного типу, що об'єднують зусилля і ресурси суверенних держав для вирі¬шення планетарних завдань. Запропонована концепція «Глобаль¬них інститутів згоди», які можуть добиватись стабільних і ефек¬тивних компромісів. Ми вважаємо, що положення школи універ¬сального еволюціонізму органічно ввійдуть в парадигми глобаліс¬тики ноосфери.
Школа мітозу біосфер, з точки зору вчених, не має прямого відношення до глобалістики. Але її вважають важливою при пе¬реході до практичної діяльності по раціоналізації взаємодії світо¬вого людства з навколишнім середовищем. Неурядовий міжнаро¬дний Інститут екотехніки (М.Нельсон), що представляє цю школу, з 1976 р. проводить конференції у Франції. Генезис пара¬дигми Інституту екотехніки обумовлений практичними потреба¬ми космонавтики в створенні штучних біосфер малого масштабу із заданими якостями. Ідея в тому, щоб досягнуті результати ви¬користовувати для покращання земної біосфери і для формуван¬ня ноосфери. Суть ноосфери в гармонічному синтезі біосфери і техносфери. Під техносферою розуміють «глобатех» — тип нової культури, що має ареалом розповсюдження весь планетарний ри¬нок. Факт експансії «глобатеху» в Космос означає, що повна еко¬логічна рівновага можлива лише при виході за межі земної біо¬сфери в Космос. На цій підставі ноосфера перетворюється на важливий фактор еволюції Всесвіту.
Школа контрольованого глобального розвитку Д. Гвішиані почала реалізацію програми «Моделювання глобального розвит¬ку» з метою створення системи моделей альтернативного гло¬бального розвитку і рекомендацій по вибору оптимальних управ¬ляючих стратегій. При цьому значна увага надавалась соціальним проблемам. Пропонується розвивати глобалістику з позицій загальносоціологічної теорії і методології. Перехід до інформацій¬ного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем. З позицій сьогодення запропонований авто¬рами класовий підхід до глобалістики здається наївним, як і його «радянська суб'єктність» глобалістики.