Методи регулювання платіжного балансу

До удосконалення класичної традиції вирівнювання платіжного балансу можна віднести:

•вплив процентної ставки на рух капіталу. Це послаблює значення цінового ефекту як одноосібного чинника рівноваги платіжного балансу;

•функціонування банківської системи з неповним резервуванням. Це може істотно модифікувати зв'язок між монетарними ефектами платіжного балансу і пропозицією грошової маси. Водночас слабне довіра до монетарної системи;

•подібність між рухом монетарного золота і змінами валютних резервів. Зазначене припущення є важливим для актуалізації монетарного механізму вирівнювання платіжного балансу, який може зазнавати змін внаслідок стабілізаційної монетарної політики. Зазначимо, що під час відпливу капіталу центральний банк зазвичай збільшує внутрішній кредит з метою підтримання сталої пропозиції грошової маси; навпаки, приплив капіталу може супроводжуватися заходами щодо обмеження пропозиції грошової маси.

Автоматична адаптація при фіксованому обмінному курсі має декілька обмежень:

1.Недвозначність зменшення пропозиції грошової маси. По-перше, це може створити глибокий короткочасний спад виробництва. По-друге, створюється небезпечне напруження у банківській системі. По-третє, виникає політичний тиск з боку опонентів політики обмеження сукупного попиту, яких не бракує будь-де в сучасному світі.

2.Невисока мобільність капіталу. В країнах з невисокою залежністю потоків капіталу від процентної ставки єдиним наслідком підвищення цього показника може бути «витіснення» приватних інвестицій та збільшення тривалості процесу вирівнювання платіжного балансу.

3.Залежність від гнучкості цін. Відсутність гнучкості у бік зниження притаманна ціноутворенню в країнах з інфляційною передісторією та протекціоністською торговельною політикою. Якщо так, то ефективність рестрикційної монетарної політики значно знижується і сприятливий ціновий ефект не може реалізуватися. Досить несподівано торговельний протекціонізм стає перешкодою для вирівнювання платіжного балансу.

4.Очікування економічних агентів. Гнучкість цін може не позначитися збільшенням виробництва, якщо на підставі поточного зниження цін споживачі очікують ще нижчих цін. Відповідно споживання товарів і послуг буде відкладено у часі, так що зниження рівня цін (дефляція) не створюватиме очікуваного збільшення сукупного попиту.

5.Невисока цінова еластичність зовнішньої торгівлі. Це обмежує дію цінового ефекту для країн з технологічно відсталою структурою промислового виробництва. Фактично потенційні інвестори не можуть скористатися зі зниження цін, оскільки немає можливостей оперативної цінової переорієнтації з внутрішнього на зовнішні ринки.

Потенцій переваги автоматичної адаптації при фіксованому обмінному курсі є такими:

1.Підтримання грошової стабільності. По-перше, це відчутно поліпшує інвестиційний клімат. По-друге, в економіці з високою залежністю від критичного імпорту мінеральної сировини, обладнання і напівфабрикатів краще забезпечуються потреби експорту. По-третє, зменшуються кошти обслуговування зовнішнього боргу.

2.Антиінфляційне спрямування. Зазвичай дефіцит платіжного балансу пов’язують з девальвацією грошової одиниці та загрозою інфляції. У такому контексті важливо, що грошова стабільність і помірковане зниження цін попереджують «втечу» капіталу. В доларизованій економіці девальвація грошової одиниці практично завжди «прискорює» інфляцію через зменшення попиту на гроші і погіршує цінову конкурентоспроможність товарів експорту.

3.Нейтральність. Автоматична адаптація зменшує загрозу політично «коректних» рішень експансійного характеру (встановлення «реалістичного» обмінного курсу, емісійне фінансування дефіциту бюджету), які вирівнюють платіжний баланс з точністю до навпаки.

Для автоматичного вирівнювання платіжного балансу за допомогою плаваючого обмінного курсу не бракує вагомих недоліків:•J-ефект. Відразу після девальвації грошової одиниці сальдо поточного рахунку (торговельного балансу) може не поліпшитися, принаймні у короткочасному плані (точка В на рис.5). J-ефект пояснюється невисокою короткочасною ціновою еластичністю попиту на імпорт і експорт, ІМ і Х відповідно. Очікуване вирівнювання торговельного балансу відбувається лише у віддаленій перспективі (точка С). докладніше J-ефект пояснюють декілька причин. По-перше, часовий лаг у виконанні раніше підписаних контрактів. По-друге, інерція споживачів, які звикли до певних товарів імпорт і неохоче змінюють власні смаки. По-третє, економічні агенти не поспішають змінювати постачальників, аж доки не переконаються у тривалому характері зміни цінових співвідношень;