Гормональноактивні пухлини наднирників
В первинній профілактиці велику роль відіграє пропаганда наукових знань про раціональне харчування. Ця проблема в даний час переростає в проблему загальнодер-жавного масштабу. Розрахунки показують, що якщо б вдалося в масштабах держави позбутися наслідків переїдання, це дозволило б зекономити 10% продуктів харчування.
Профілактичні заходи з попередження ожиріння потрібно проводити, в першу чергу, в групі ризику - сім'ї з повнотою, сидячі професії, ортопедичні захворювання, працівники галузі харчування.
Лікування. В будь-якому випадку ожиріння кількість калорій, що споживається, зумовлює необхідність застосування дієт з обмеженням енергетичної цінності.Однак, саме по собі обмеження харчування без підвищення енерговитрат не є радикальним.
Фізичне навантаження супроводжується викидом катехоламінів, які посилюють ліполіз і використання жиру. Терапія повноти триває довго, підхід до лікування пови¬нен бути індивідуальний (стать, вік, професія, ступінь ожиріння).
В першу чергу необхідно проводити психотерапевтичну перебудову харчової по¬ведінки. Взагалі, лікувати дорослих людей з ожирінням важко. Це веде до втрати ен¬тузіазму і в пацієнта, і у лікаря (Карам,1979). Існує три групи хворих. Перша група критично відноситься до своєї зовнішності, вони намагаються менше ходити в гості, уникають зустрічей в громадських місцях, у них мають місце елементи невротизації. Цей контингент — активний помічник лікаря в лікуванні.
Друга група — пацієнти із зниженою критикою, вони байдужі до своєї зовнішності, вважають, що краще не лікуватись, щоб не мордувати себе голодом. Їх необхідно попередити про серйозні наслідки. Потрібно бути добрим психологом.Третя група — критика свого стану відсутня. Вони щиро переконані, що вигляда¬ють нормально, їх відрізняє почуття самозадоволення. Вони кажуть: "Можу лікуватись, але не хочу". Лікар повинен переконати пацієнта, що він хворий (задуха, біль в суглобах, біль у серці).
При формуванні палат або груп для лікування необхідно, щоб в групу людей, які критично оцінюють свій стан, не потрапив хворий з некритичним мисленням. Лікар повинен навчити хворого використовувати вигадку в боротьбі з власним апетитом — їсти їжу з меншого посуду, брати на виделку невелику кількість їжі, відрізати дуже тонкі шматочки, їсти повільно. Необхідно з'ясувати особливості харчової поведінки:
1.Засіб розрядки. 2. Засіб задоволення (як і алкоголізм). 3. Засіб комунікації (спілкування). 4. Засіб самоутвердження (дорогі страви, ресторан). 5. Засіб звички (перегляд телепередач, прийом їжі при читанні). 6. Засіб компенсації — заміна невдо-воленості від чогось.
Дієтичне лікування. Це основний метод при екзогенно-конституційному ожи¬рінні. Але і решта видів ожиріння також лікується дієтою. Починати краще в умовах стаціонару, особливо при Ш-ІУ ступені.
Основні принципи дієтотерапії.
1. Зниження енергетичної цінності, але збалансоване за всіма інгридієнтами харчу¬вання.
2. Багаторазове харчування без перевищення енергетичної цінності.
3. Повне утримання від алкогольних напоїв, які, крім додаткових калорій, знижу¬ють контроль за вживанням їжі.
4. Обмеження введення вуглеводів, особливо моносахаридів.
5. Обмеження жирів тваринного походження і збільшення вживання рослинних олій(до 60%).
6. Контроль за вживанням рідини (не більше 1л).
Основне — кількість білка повинна залишатись незмінною. Введення білкового сніданку - патогенетичне зумовлений метод лікування. При ожирінні всмоктування