Гормональноактивні пухлини наднирників
Проби з α – адреноблокаторами (реджитин, тропафен) показані при стійкій гіпертензії, а при її відсутності застосовується холодова або гістамінова проба, які необхідно проводити з визначенням катехоламінів в сечі.
Для феохромоцитоми властиве зниження АТ після введення реджитину не менше, ніж на 35/25 мм.рт.ст. або виникнення кризу після внутрішньовенного введення гістаміну, особливо якщо він тамується введенням α – адреноблокаторів.
Важливою ознакою є збільшення добової екскреції катехоламінів (понад 100 нмоль, або 200 мкг/добу).
В нормі за добу виділяється 80 – 170 н/моль або 15-30 мкг катехоламінів (понад 1100 нмоль або 200 мкг/добу).
Визначається також екскреція з сечею метаболітів катехоламінів - ванілілмигдальної кислоти. При феохромоцитомі, цей показник зростає до 120 мкмоль, або 25 мг/добу (в нормі 7,6 – 30,3 мкмоль, або 1,5 – 6 мг/добу)
Візуалізація пухлини здійснюється з допомогою УЗД наднирників, КПТ а також з допомогою аортографії.
Диференціальний діагноз. Гіпертонічна хвороба — психічні травми, менше ви¬ражені вегетативні зрушення, ефективність звичайної гіпотензивної терапії, від'ємні лабораторні тести.
Гіпоталамічні вегетативно-судинні кризи — вказують на черепно-мозкову трав¬му, інфекцію (грип, ангіна, інтоксикація). Вони частіше виникають у жінок. Добова екскреція катехоламінів значно менша, як при феохромоцитомі.
Симптоматичні гіпертензії ниркового генезу — кризи майже не виникають, ха¬рактерні патологічні зміни в сечі, ознаки порушення функції нирок, від'ємні фармако¬логічні проби.
Дифузний токсичний зоб — систолічна гіпертензія, відсутністькризів зпідвищенням артеріального тиску, підвищене захоплення J131, характерніклінічні симптоми — зоб, витрішкуватість очей.Лікування - хірургічне. При важких кризах негайно довенно вводять 1 мл 1% тропафену (α-адреноблокатор) або 2-4 мл фентоламіну. Введення препарату повторю¬ють кожні 5 хв до зниження АТ. При пониженні АТ його вводять дом'язево кожні 4 години з переходом на пероральний прийом фентоламіну по 0,025 кожні 4-6 годин. При стійкій нормалізації артеріального тиску адреноблокатори відміняють. При феохромо¬цитомі протипоказаний прийом периферійних симпатиколітиків (ісмелін, ізобарин).
Прогноз. При ранній діагностиці і своєчасному оперативному лікуванні прогноз сприятливий, без лікування - несприятливий. Тривалість життя без лікування 3-5 років. Смерть настає від інсульту, інфаркту міокарда, набряку легень, масивних крово¬виливів в пухлину, злоякісного переродження.
Ожиріння.
Визначення. Ожирінням називається захворювання, головною рисою якого є збільшення маси тіла понад 10% від нормальної. В основі ожиріння лежить порушення обміну речовин, яке проявляється відкладанням жиру в підшкірній жировій тканині, інших тканинах організму і зростанням відсотка її в загальній масі тіла. У здорових осіб відсоток жиру складає 30-32, тоді як при збільшенні маси питома вага жиру збільшується до 45 і більше відсотків.
Ожиріння значно поширене захворювання, 30% населення має масу тіла, яка на 20% перевищує норму. Зростання маси тіла на 10% збільшує смертність на 30%.
Етіологія і патогенез ожиріння. Відносна стабільність маси тіла є одним з пара¬метрів гомеостазу, без якого неможлива нормальна життєдіяльність організму. Маса тіла у здорової людини коливається у вузьких межах. Гомеостаз маси тіла підтримується завдяки взаємозумовленій діяльності церебральних, гормональних і ме¬таболічних регуляторних механізмів.
В нормі між потребою в їжі і енергетичним обміном існує безпосередня залежність, підвищення обміну збільшує потребу в їжі, викликаючи збудження відчуття голоду.