Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень під час занять великим спортом
Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень на одному тренуванні. Гігієнічні вимоги до занять спортом істотно відрізняються від занять ОФВ. Основне соціальне завдання під час занять спортом полягає в досягненні високих спортивних результатів, перемог на міжнародній арені. Для вирішення цих завдань спортсмени повинні виконувати великі фізичні навантаження. Так, веслувальники світового класу щорічно долають відстань 10 000-12 000 км, плавці щоденно пропливають 8-20 км, велогонщики щоденно долають 150-250 км, метальник спису виконує за сезон ~6000 кидків, важкоатлет щоденно піднімає 60-90 т. гігієнічне завдання при цьому полягає в тому, щоби забезпечити і зміцнити здоров’я шляхом створення належних для цього умов під час занять спортом.
Структура, зміст і нормування навантажень визначаються на підставі основного завдання тренування – спортивний результат, а гігієнічні вимоги повинні враховуватися як фактор, що забезпечує досягнення основної мети.
Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень на одному тренуванні аналогічні вимогам до уроку фізичної культури, які розглядаються в курсі фізіології фізичних вправ (розділ «Фізіологічні основи уроку фізичної культури»). Тому розглянемо гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень в системі занять великим спортом.
Гігієнічні вимоги до структури, змісту і дозування навантажень в системі занять великим спортом. Структура мікроциклів, мезоциклів і макроциклів, нормування навантажень в них у великому спорті плануються у відповідності до поставлених завдань, календаря і місця змагань.
Завданнями гігієни в цьому аспекті є аналіз і при потребі корекція тренувальних і змагальних програм з такою умовою, щоби не утруднюючи виконання основного завдання домогтися максимально можливого ефекту в збереженні та зміцненні здоров’я спортсменів.
Загальними тенденціями в удосконаленні сучасних методик спортивного тренування в аспекті гігієнічного підходу до цієї проблеми є відносна стабілізація об’ємів при підвищенні інтенсивності тренувань, застосування односпрямованих тренувальних впливів в одному циклі (на одну рухову якість), використання чинників, що посилюють тренувальний вплив фізичних вправ (гірський клімат, обтяження, висока і низька температури, дихальні суміші та ін.) і підвищують інтенсивність, цілеспрямованість тренувальних впливів (різного типу тренажери), широке використання різноманітних відновних заходів.
Ці особливості сучасного великого спорту посилюють небезпеку його негативного впливу на здоров’я, а, отже, значимість гігієнічного забезпечення.
Структура тренувальних навантажень протягом дня повинна будуватися таким чином, щоби основне тренування було один раз на добу. Як правило, воно виконується в першій половині дня, але в деяких випадках може бути і після обіду або навіть увечері. Такий варіант планування тренування доцільний для моделювання змагань, які плануються на денні або вечірні години.
Друге тренування, у деяких випадках і третє (крім основного) можуть бути іншої спрямованості, але значно меншого об’єму або іншого характеру – загальна фізична підготовка, технічна підготовка, заняття іншим видом спорту як активний відпочинок. (приблизний варіант структури тренувального дня – перше тренування до сніданку – загальна фізична підготовка; друге тренування – після сніданку – основне – розвиток спеціальної витривалості; третє тренування після обіду і відпочинку – технічне або ігрове).
Загальна фізична підготовка на першому тренуванні (50-60 хв) виконує одночасно і функцію ранкової зарядки. Застосовуються навантаження різної спрямованості (на розвиток сили, силової витривалості, швидкісно-силових якостей, загальної витривалості), у відносно невеликому об’ємі, щоби не спричинити значної втоми.
Друге тренування (основне) має переважно односпрямований характер з великим або середнім об’ємом.
Третє тренування (у другій половині дня) проводиться в цих умовах на фоні недовідновлення, міра якого залежатиме від об’єму основного тренування. Якщо він був великим, то доцільно третє тренування проводити як відновне – ігрове, плавання – або переважно технічне з невеликим навантаженням; якщо об’єм основного тренування був середнім, то об’єм третього тренування може бути між малим і середнім, але іншої спрямованості, ніж основне.