Гігієнічне забезпечення підготовки спортсмена в різних клімато-географічних і погодних умовах

Дозування тренувальних навантажень в процесі часової адаптації повинно виконуватися індивідуально з урахуванням даних, що характеризують стан, самопочуття і працездатність спортсмена. При цьому потрібно дотримуватися наступних рекомендацій.

У перший день, якщо спортсмени прибули на нове місце зранку або вдень, бажано провести легке тренування. До 5-8-го дня застосовуються звичайні об’єми тренувальної роботи, проте її інтенсивність значно зменшується. Так, наприклад, у 2-й день вона повинна бути на 20-35% нижче звичайної. У цей період потрібно також зменшити напруженість тренувальних навантажень, зменшити кількість спроб, підходів, повних комбінацій тощо. У міру покращання стану спортсмена інтенсивність тренувальних занять зростає і, як правило, з 10-12-го дня тренування виконуються вже у звичайних об’ємах. Відбіркові змагання, прикидки і спаринги потрібно проводити в ті дні тижня і години, коли будуть відбуватися змагання.

Результати деяких досліджень свідчать про те, що попереднє проведення навчально-тренувальних зборів (1-2 тижні) в умовах середньогір’я поруч з покращанням функціональних можливостей організму спортсменів сприяє оптимізації процесу часової адаптації спортсменів.

Список літератури:

1. Бенедь В.П., Ковальчук Н.М., Завацький В.І. Цілеспрямовані дії фізичних вправ на розумову працездатність людини: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир’я, 1996. – 104 с.

2. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів: Навч.-метод. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Рад.шк., 1989. – 190 с.

3. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмен в различных климато-географических и погодных условиях. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 176 с.

4. Вайнбаум Я.С. Гигиена физического воспитания: Учеб. пособие для студентов фак. физ. воспитания пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1986. – 176 с.

5. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.

6. Дубовис М.С. Твій фізичний гарт. – К.: Здоров’я, 1983. – 80 с.

7. Зільман С.Л., Зільман В.Л., Шевченко С.М. Гігієнічне виховання учнів: Посібник для вчителів. – К.: Рад.шк., 1988. – 123 с.

8. Куколевский Г.М. Гигиена физкультурника. – М.: Медицина, 1971. – 80 с.

9. Лаптев А.П., Малышев И.Н. Практикум по гигиене: Пособие для институтов физической культуры. – Изд. 2-е, перераб. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 151 с.

10. Лаптев А.П., Минх А.А. Гигиена физической культуры и спорта: Уч-ник для ин-тов физ. культуры. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 288 с.: ил.

11. Массовая физическая культура в вузе: Учеб. пособие /И.Г.Бердников, А.В.Маглеваний, В.Н.Максимова и др.; Под ред. В.А.Маслякова, В.С.Матяжова. – М.: Высш. шк., 1991. – 240 с.: ил.

12. Матеріали лекцій.

13. Мейксон Г.Б. и др. Самостоятельные занятия учащихся по физической культуре /Г.Б.Мейксон, В.Н.Шаулин, Е.Б.Шаулина. – М.: Просвещение, 1986. – 112 с.

14. Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття з гігієни шкільної і фізичних вправ: Навчальний посібник. – Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999.–140с.

15. Питание в системе подготовки спортсменов /Под ред. В.Л.Смульского, В.Д.Моногарова, М.М.Булатовой. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 223 с.