Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу

мати тонкий з пластиковим чи клейон¬частим покриттям матрац, який після кожного використання протирають 3 % розчином хлораміну.

Перед транспортуванням хворого на каталці матрац покривають чистим простирадлом, хворого накривають ще одним простирадлом (влітку) чи ков¬дрою (взимку) і перевозять у палату. Це входить у обов'язки молодшого медперсоналу.

Хворих, що не можуть ходити, але не потребують положення лежачи, перевозять на колясці для сидячих хво¬рих, яка також повинна бути чистою та застеленою свіжим простирадлом, а хворий має бути укритий.

За відсутності каталки для лежачих

хворих чи неможливості ц використан¬ня через особливості хвороби (стану хворого) хворого транспортують на но¬силках.

У операційну та з операційної хво¬рих перевозять на каталках хірургіч¬ного відділення. До цих транспорт¬них засобів ставлять високі гігієнічні вимоги: вони повинні бути чистими, зберігатись у певному місці відділен¬ня, застеленими чистою білизною чи білизною хворого з палати.

Перекладають тяжкохворих з ліжка чи операційного стола на каталку і навпаки два—три чоловіки. Якщо у цьому беруть участь троє, то це ро¬биться так: один підводить руки під голову, другий — під спину, а третій

підтримує ноги. Якщо перекладають хворого двоє, то вони обидва стають збоку від хворого і беруть його — один, підводячи руки знизу під голову і гру¬ди, а другий — під таз і ноги. Треба враховувати локалізацію патологічно¬го осередку (ураження, рани тощо) на тілі хворого і відповідно розташовува¬ти руки.

Особливо уважним і обережним по¬трібно бути під час перекладання та транспортування хворих у стані непри¬томності (коматозний стан, стан нарко¬тичного сну тощо), адже різка зміна по¬ложення може спричинити або пору¬шення прохідності дихальних шляхів (ас-фіксію), або ж травму хребта в шийно¬му відділі з паралічем центру діафраг-мального нерва, що зумовить асфіксію.

Харчування та годування хворих. Харчування хворих (поряд зі спеціаль¬ними медичними заходами) є важли¬вим лікувальним заходом, обов'язко¬вою умовою ефективного лікування. Хвороба завжди призводить до пору¬шення обміну речовин, зокрема, до ак¬тивізації катаболічних процесів — про¬цесів розпаду речовин, і навпаки, до зниження анаболічних, відновних.

Зміщення рівноваги обміну в бік роз¬паду та витрат речовин знижує функ¬ціональну здатність клітин, органів та тканин організму, в тому числі й за¬хисну, а також спричинює накопичен¬ня в організмі шкідливих проміжних та залишкових продуктів розпаду речовин, створюючи несприятливі умови для подолання хвороби та одужання. Тому енергетичні витрати організму, зумов¬лені хворобою, повинні бути компен¬совані будь-яким шляхом. Таких шляхів є два. Основний із них для більшості хворих — природний, ентеральний (над¬ходження поживних речовин через рот та кишечник). Другий шлях — позакиш-ковий, або парентеральний, себто по¬живні енергетичні речовини вводяться, обминаючи кишечник, в судинне рус¬ло, внутрішньовенне. Останній шлях є вимушеним. Його застосовують тоді, коли хворий не може їсти через тяжкий стан або ж йому протипоказано таке хар¬чування з огляду на характер хвороби та операції (бо воно може призвести до ускладнень, наприклад, прийом їжі в перші дні після операції на стравоході, шлунку чи кишках). Інколи таке харчу¬вання неефективне, наприклад, за на¬явності високих зовнішніх нориць (фістул) кишечнику.

Поряд із тим у багатьох хворих через порушення різних функцій організму, у тому числі травлення, настільки ве¬ликі енергетичні витрати і поганий апе¬тит, що навіть за можливого ентераль-ного харчування останнє буває недо¬статнім для поповнення дефіциту. У такому разі додатково призначають па¬рентеральне харчування.

Парентеральне харчування здійсню¬ють медичні сестри за призначенням та під суворим контролем лікаря .

Медичні (палатні) сестри проводять і особливий вид ентерального харчуван¬ня — череззондове. Воно полягає у вве¬денні через уведений в шлунок чи навіть у тонку кишку зонд рідких харчових су¬мішей — бульйонів, молока, суміші глюкози з молоком та яйцем тощо. Його призначають хворим, у яких ки¬шечник функціонує, але нормальному харчуванню заважає патологія стравохо¬ду або ж шлунка чи дванадцятипалої кишки (стриктури чи опіки стравоходу, виразка шлунка, зокрема зі стенозом, фістули дванадцятипалої чи навіть по¬рожньої кишки), а також хворим у тяж¬кому стані (непритомність тощо).Природне, або ентеральне (через рот), харчування згідно з призначен¬ням лікаря щодо його якісного складу забезпечується молодшими медичними сестрами. Ходячі хворі харчуються в лікарняних їдальнях. Треба забороня¬ти ходячим хворим їсти в палатах, ос-кільки це призводить до забрудненню палат харчовими залишками, розплід-нення тарганів та інших комах, а також порушення санітарного асептичного ре¬жиму і зрештою до харчових отруєнь та кишкових інфекцій, особливо влітку.