Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування

- зменшення дистресу, пов’язаного з головним болем, та психологічних симптомів.

Зазначені загальні принципи ведення та фундаментальні цілі лікування можуть застосовуватися у дітей та підлітків. Альтернативні варіанти лікування включають використання:

- препаратів для швидкого зняття больового синдрому (епізодичних препаратів);

- профілактичних або превентивних препаратів;

- нефармакологічних та біхевіористичних стратегій.

Вибір препарату має бути індивідуалізованим відповідно до вираженості болю у пацієнта, бути достатньо гнучким до частоти болю.

Як і у дорослих, лікування мігрені у дітей та підлітків може проводитись як у режимі невідкладного лікування, так і в режимі щоденного призначення для запобігання частим повторюваним приступам мігрені.

Загальні принципи лікування гострого приступу мігрені базуються на рекомендаціях АНА:

- лікувати приступи швидко і ступінчасто без рекурентності;

- відновити звичайну працездатність пацієнта;

- мінімізувати використання резервних та швидкодіючих препаратів;

- оптимізувати самолікування;

- зробити лікування максимально вигідним за співвідношенням ефективність/ економічність;

- призначати препарати з мінімальними або без побічних ефектів.

Існує обмежена кількість даних контрольованих досліджень стосовно лікування первинного головного болю у дітей та підлітків. Наявні дані фокусуються здебільшого на найчастіших його формах — мігрені з або без аури.

Огляд доказів щодо лікування гострих приступів мігрені подано у таблиці 1. Представлені дані відображають призначення різних препаратів і спрямовані на те, щоб дати відповіді на такі запитання: 1) наскільки безпечними та переносимими є препарати для лікування гострого приступу мігрені у дітей та підлітків? 2) якими є ефекти препаратів, що приймаються під час приступу гострого головного болю?Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетамінофен. Ібупрофен залишається препаратом, який вивчався найбільш ретельно. Два подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження І класу продемонстрували, що ібупрофен (7,5–10 мг/кг) є ефективним і безпечним для лікування мігрені у дітей. Перше дослідження (n = 88) порівнювало ібупрофен (10 мг/кг) з ацетамінофеном (15 мг/кг) та плацебо. Як ібупрофен, так і ацетамінофен були значно ефективнішими, ніж плацебо, щодо впливу на кінцеві точки (зміни вираженості больового синдрому у одно- та двогодинний інтервал), що проявлялося зменшенням болю на Ћ 2 бали за 5-бальною шкалою болю (p < 0,05). Щодо 2-годинної кінцевої точки, ібупрофен забезпечував послаблення болю у 56 % лікованих пацієнтів, порівняно з 53 % для ацетамінофену та 36 % для плацебо. Для зазначеної кінцевої точки відмінності між ібупрофеном та ацетамінофеном не були статистично значимими. Повне зняття больового синдрому відмічалось у 60 % дітей, які приймали ібупрофен, у 39 % хворих, які приймали ацетамінофен, та у 28 % пацієнтів групи плацебо. Зменшення вираженості больового синдрому при головному болі від помірної до сильної інтенсивності принаймні на 2 бали через 2 години було у 2 рази достовірнішим при прийомі ацетамінофену та у 3 рази достовірнішим при прийомі ібупрофену, порівняно з прийомом плацебо. Ацетамінофен розглядався як препарат, ефективний та добре переносимий пацієнтами. Було продемонстровано, що ацетамінофен має швидший початок дії, ніж ібупрофен.

За результатами другого дослідження ібупрофену (7,5 мг/кг) І класу, в якому взяли участь 84 дитини віком від 6 до 12 років, значиме зниження інтенсивності головного болю (щодо 2-годинної кінцевої точки) спостерігалося у 76 % дітей, які отримували ібупрофен, порівняно з 53 % у групі плацебо (p = 0,006). Зниження вираженості больового синдрому за шкалою болю, відсутність нудоти та зменшення необхідності призначення інших препаратів для купування приступу мігрені досягли статистичної значимості. Проте впливи на первинну кінцеву точку, продемонстровані у даному дослідженні, були виражені лише у хлопчиків (84 % для ібупрофену проти 43 % для плацебо), в той час як у дівчаток зниження інтенсивності больового синдрому спостерігалося у 65 % при прийомі ібупрофену, порівняно з 67 % для плацебо. В обох зазначених дослідженнях статистично значимі побічні ефекти при прийомі ібупрофену чи ацетамінофену зафіксовані не були.