Мігрень у дітей та підлітків: фармакологічне лікування

- проводити освітню роботу з пацієнтами та членами їх родин щодо визначення стану та його терапії;

- обговорити раціональне обгрунтування вибраного режиму терапії та спосіб його застосування, а також ймовірні побічні ефекти;

- навчити пацієнта розпізнавати та уникати провокуючих факторів;

- окреслити реалістичні очікування пацієнта шляхом визначення сприятливих цілей та обговорення очікуваних сприятливих впливів від терапії, а також часу їх досягнення;

- залучати пацієнтів до активної участі у процесі власного лікування;

- створити загальний план лікування та індивідуалізувати його, беручи до уваги ефективність та переносимість окремих препаратів;

- врахувати наявність супутньої патології/ супутніх станів, які необхідно оцінити, оскільки вони можуть впливати на вибір лікування;

- вивчити супутню патологію: депресію, тривогу, обсесивно-компульсивні розлади;

- встановити наявність супутніх станів (гіперреактивність дихальних шляхів, артеріальна гіпертонія тощо).

Для забезпечення цього:- Використовувати специфічні препарати для лікування мігрені (наприклад, триптани) у пацієнтів, у яких нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) або ацетамінофен не дають ефекту. Неуспішне застосування швидкодіючих препаратів може призвести до посилення болю, непрацездатності та погіршення якості життя пацієнта. Препарати, що містять аспірин, не повинні використовуватись у дітей віком до 15 років у зв’язку з ризиком виникнення синдрому Рея.

- Підібрати інший (тобто, не пероральний) шлях призначення препаратів у пацієнтів з мігренню, у тому випадку, коли нудота та блювота обмежують пероральний прийом препаратів. Призначення протиблювотних засобів не повинно обмежуватись у пацієнтів з наявною блювотою або з високою ймовірністю блювоти. Нудота сама по собі є одним із найтяжчих симптомів приступу мігрені і має відповідно лікуватися, за потреби використовуючи відповідні шляхи введення препарату

- Зважати на необхідність використання препаратів невідкладної допомоги, які призначаються самим пацієнтом, особливо у пацієнтів з мігренню тяжкого ступеня та у тих, у кого інші лікувальні режими виявилися неефективними. Препарати невідкладної допомоги дають можливість пацієнтам з мігренню тяжкого ступеня досягти полегшенння симптомів без дискомфорту та затрат на відвідування лікаря або відділення невідкладної допомоги.

- Необхідно пам’ятати, що надмірне використання препаратів для швидкого зняття больового синдрому (опіати, триптани, прості та комбіновані анальгетики, що містять буталбітал, кофеїн або ізометептен), в свою чергу, може викликати головний біль, пов’язаний з передозуванням цих препаратів. Багато експертів обмежують використання препаратів для швидкого зняття больового синдрому до двох днів на тиждень. Ті ж хворі, які потребують більшої кількості цих препаратів, мають переводитися на регулярну превентивну терапію.

Було також встановлено фундаментальні цілі довготривалого лікування мігрені:

- зменшення частоти, тяжкості та тривалості головного болю та непрацездатності, пов’язаної з ним;

- зменшення небажаних побічних реакцій, непереносимості та неефективності фармакологічної терапії;

- покращення якості життя пацієнта;

- зменшення частоти прийому препаратів швидкої дії;

- освіта пацієнтів з метою підвищення їх здатності долати хворобу та покращення персонального контролю пацієнта над больовим синдромом;