Органи чуттів. Органи зору
Для того щоб уявити собі, яку функцію виконують органи чуття, напевно, найбільш простим буде поставити такі питання: «Що ти бачиш? Що ти чуєш? Що ти відчуваєш?»
Органи чуття бувають як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх належать зорові, слухові, дотикові, нюхові й смакові, до внутрішніх — рецептори опорно-рухового апарату й ті, котрі сигналізують про стан внутрішніх органів.
Органи зору
Очі — такі органи зору, через які людина сприймає навколишній світ. Око забезпечує одержання уявлення про освіт¬леність предмета, його колір, форму, величину і відстань, на якій t він знаходиться від нас, а також про рух предмета. Око має склад¬ну будову і складається з декількох частин.
Кожне око знаходиться в очниці черепа, що вберігає його від випадкового ушкодження. Діаметр кожного ока становить близько 2,5 сантиметрів. У передній частині ока наявний про¬зорий і еластичний кришталик, завдяки якому об'єкт чи пред¬мет, на який дивиться людина, набуває різких обрисів. Криш¬талик при «наведенні» різкості змінює свою кривизну і фокусує зображення предметів на сітківку. Райдужна оболонка регулює кількість світла, що потрапляє на кришталик. Сітківка, розташована на задньому боці ока, складається зі світлочутливих нервів. Повіки і вії захищають око від ушкоджень.
Але для того, щоб виникла єдина картина навколишнього світу, головний мозок повинен звести воєдино і відтворити сотні окремих деталей, які щомиті запам'ятовуються оком.
Якщо уважно розглядати око, то в центрі можна побачити пігментовану райдужну оболонку, чи, як її просто називають, райдужка. Вона складається з м'язів, що скорочуються при яскравому освітленні та зменшують отвір зіниці. У тіні м'язи розслабляються й отвір зіниці збільшується, пропускаючи більше світла.
Якщо кришталик погано фокусує зображення предметів, роз¬ташованих на певній відстані, то людина страждає або коротко¬зорістю, або далекозорістю. У короткозорих людей, наприклад, сітківка не фокусує зображення побачених предметів. Для кoрекції такого зору використовують окуляри з увігнутими лінза¬ми. Далекозорі нечітко бачать близько розташовані предмети, тому їм допомагають окуляри з опуклими лінзами.
Око може обертатися вгору, вниз і в боки завдяки шістьом сильним м'язам, що з'єднують його з кістками черепа. Будь-який м'яз може функціонувати самостійно, але найчастіше око рухається завдяки зусиллям декількох м'язів. Групи із шести м'язів обох очей скорочуються одночасно, тому очі працюють разом.
Сльози утворюються в слізних залозах. Сльози захищають поверхню ока і підтримують його вологість. Збирають і видаля¬ють сльози дві невеликих слізних протоки, що розташовані у внутрішніх кутах очей.
Сітківка буквально нашпигована світлочутливими клітинами, що називаються паличками і колбочками. У клітковині нарахо¬вується близько 7 мільйонів колбочок і 130 мільйонів паличок, їхні функції різні. Завдяки паличкам, набагато більш чутливим, ніж колбочки, ми можемо бачити в сутінках. За допомогою кол¬бочок ми бачимо при денному світлі й сприймаємо колір. Тобто, палички забезпечують нам сутінковий зір, а колбочки—денний. Слід зазначити, що собаки і копитні тварини не сприймають ко¬льори. Існують три види колбочок, чутливих до трьох основних кольорів спектра: червоного, зеленого і блакитного. Залежно від ступеня порушення колбочок і поєднання подразнень ми сприй-маємо не тільки кольори, а й їхні відтінки.
Здатність ока розглядати предмети при різній яскравості освітлення називається адаптацією. Вона порушується при не¬стачі вітаміну А та кисню, а також при стомленні.
Око має допоміжний апарат, що складається із захисних при¬стосувань—повік, вій і брів. Повіки з внутрішнього боку покриті слизовою оболонкою, що переходить на очне яблуко.