Показання і протипоказання до гемотрансфузії
Для запобігання внутрішньосу-динній коагуляції доцільно ввести 5000 ОД гепарину.
Лікування хворих у період гострої ниркової недостатності повинно про¬водитися в спеціалізованих відділах, де у разі потреби є можливість прове¬сти гемодіаліз з допомогою апарата "штучна нирка".
У цей період треба обмежити вве¬дення в організм хворого рідини. Кількість рідини, яка вводиться, по¬винна дорівнювати тій, яку хворий втрачає зі сечею, випорожненнями, блювотними масами, видихуваним повітрям.
При анурії і відсутності інших втрат рідини денна потреба у воді не повин¬на перевищувати 500—600 мл. Їжа по¬винна легко засвоюватися і містити 20— ЗО г білка, 50—60 г жиру і 240—300 г вуглеводів. З їжі вилучають такі продук¬ти, які містять велику кількість калію і натрію (фрукти, овочі).
Хворому рекомендують внутрішньо¬венне введення 20—40 % розчину глю¬кози (200—400 мл) з кислотою аскор¬біновою, тіаміну бромідом, піридок-сином, ціанокобаламіном і інсуліном (40—50 ОД на 100 г сухої глюкози). З метою дезінтоксикації вводять гемодез, реополіглюкін, плазму, розчини аль¬буміну, протеїну, альбумінату. Для зниження білкового катаболізму засто¬совують анаболічні гормони (діанабол, феноболін, ретаболіл).
З метою посилення виведення з організму токсичних продуктів хворим рекомендують щоденні промивання шлунка, очисні клізми розчином на¬трію гідрокарбонату, сифонні клізми.
За хворими потрібен ретельний догляд (для профілактики пневмонії, пролежнів, інфекційних ускладнень з боку ротової порожнини). За відсут¬ності ефекту від перерахованих вище за¬ходів показаний гемодіаліз.
У період одужання інтенсивність лікування зменшують. Хворий потре¬бує ретельного догляду, відповідної дієти.
Цитратний шок розвивається за швидкої трансфузії великої кількості крові, стабілізованої натрію цитра¬том. Це частіше буває у людей з хво¬рою печінкою чи нирками. Підви¬щення в сироватці крові рівня натрію цитрату супроводжується зменшенням кількості іонізованого кальцію, з яким натрію цитрат утворює комплекс, що зумовлює низку реакцій, а саме:
спазм судин легень, серця, послаб¬лення скоротливої функції міокарда, порушення електролітного обміну (го¬ловним чином іонів кальццо і калію). Все це призводить до порушення ге-модинаміки і функції нервової систе¬ми. Токсичною дозою натрію цитра¬ту вважається 10 мг/кг/хв, що відпо¬відає введенню 2—3 мл консервова¬ної крові на 1 кг маси тіла реципієнта за 1 хв.
Клінічне цитратний шок прояв¬ляється неспокоєм, прискоренням пульсу, аритмією, зниженням арте¬ріального тиску, затрудненим дихан¬ням, судомами. Ознаки ці з'являють¬ся під час переливання крові або на¬прикінці його. Цитратний шок може бути причиною смерті хворого від зу¬пинки серця.
З метою профілактики виникнен¬ня цитратного шоку рекомендують на кожні 500 мл крові вводити 10 мл 10 % кальцію хлориду або глюконату кальцію.
У разі виникнення цитратного шоку треба негайно припинити пере¬ливання крові, внутрішньовенне вве¬сти 10 мл 10 % розчину кальцію хло¬риду або глюконату кальцію, під-шкірно — кофеїн.
Третя група ускладнень пов'язана з перенесенням від донора реципієнту інфекції. Найчастіше під час транс¬фузії можна заразитися вірусним ге¬патитом, малярією, сифілісом, бру¬цельозом, токсоплазмозом, трипано-соматозом, а також СНІДом.
Деякі з цих інфекцій (гепатит В, СНІД) можуть проявитися через ба¬гато місяців чи навіть років після пе¬реливання крові.
Оскільки у збудника сифілісу (спірохети) коротка тривалість жит¬тя, кров, що зберігалася понад 4 доби за температури 4 °С, уже не є небез¬печною.Для запобігання зараженню ВІЛ у більшості країн уся донорська кров проходить рутинний тест на виявлен¬ня антитіл проти вірусу. Паралельно проводять інші заходи, спрямовані на вилучення донорів, котрі входять у групу ризику щодо СНІДу. Вірус особливо чутливий до високих темпе¬ратур. Його вбиває також процес фракціонування плазми для вироблен-ня препаратів імуноглобуліну.